Консисторія. Огляд третьої сесії: як лікувати поділи та втрату сенсу

Третя сесія за участі Папи була присвячена темі «Будувати в доброму». Учасники проаналізували глибокі поділи в суспільствах і сім’ях, надмірний індивідуалізм та виклики штучного інтелекту. Головними проблемами визначено втрату сенсів і нерівність. Протиотрутою названо мову серця, віру, соціальне вчення Церкви та Євангеліє. Християни мають бути архітекторами змін через синодальність і діалог.

Субота, 27 червня 2026 р., – це завершальний день нарад в рамках надзвичайної консисторії, на яку Папа Лев XIV вдруге скликав усіх кардиналів. Після двох сесій попереднього дня робочий день розпочався Святою Месою, яку в базиліці Святого Петра у Ватикані відслужив кардинал Джованні Баттіста Ре, Декан Колегії кардиналів. Опісля всі знову зібралися в залі Павла VI.

Третя робоча сесія розпочалася молитвою, яку провів Святіший Отець. Він, як і під час попередніх сесій, був присутній до початку праці в групах, а потім прийшов, щоб заслухати доповіді. Ця сесія була зосереджена на темі «Будувати в доброму: будівельні майданчики нашого часу».

Більшість груп зосередили свої роздуми на аналізі глибоких поділів нашого часу – між народами, країнами, всередині суспільств та у самих сім’ях – та на тому, як ці поділи завдають ран, особливо найбіднішим, найслабшим, молоді, якій бракує сенсу. Й у багатьох доповідях наголошувалося на небезпеці відсутності сенсу, значущих стосунків та ідентичності. Всі підкреслювали проблему надмірного індивідуалізму, який породжує ілюзію, нібито інші існують заради нашого успіху.

(@Vatican Media)

У цей контекст вписується виклик штучного інтелекту, що має антропологічний вимір, над яким слід замислитися, визначаючи спільні людські цінності, а також переживаючи і приймаючи людське відчуття межі, яке ШІ, як правило, заперечує. У цьому контексті багато груп говорили про цінність загального блага як про щось, що важко осягнути й зрозуміти, і чого політика часто не прагне. Говорили й про те, що для подолання конформізму, корупції та відчуття безпорадності, яке виникає від усвідомлення того, що засоби та ресурси для досягнення цього знаходяться в руках небагатьох, необхідна мова серця.

Відчуття спільного блага бере свій початок із віри в Бога та у трансцендентне. У дбанні про нього надзвичайно важливою є роль політики, а також участь церковних інституцій у формуванні майбутніх державних службовців, щоб соціальне вчення Церкви було відомим і вивчалося як ліки від розколів. Протиотрутою від індивідуалізму та розколів є Євангеліє. Церква, яка дарує відчуття приналежності, здатна гоїти рани нашого часу, уникаючи інтегралізму та поляризації. Християни не повинні бути пасивними спостерігачами соціального занепаду, а мудрими архітекторами, які відбудовують місто для всіх. У цьому контексті знаком надії є усвідомлення того, що перед нами стоять ті самі виклики в багатьох сферах і в багатьох частинах світу. В цьому сенсі різні групи підкреслювали цінність синодальності як шляху слухання та діалогу, а також церковної відповідальності.

Після завершення доповідей слово було надано деяким кардиналам, які висловилися на теми сесії в більш особистій манері. Інші подякували Папі за його нещодавні апостольські подорожі та його зусилля на користь миру. Сесія завершилася молитвою «Ангел Господній», яку очолив Святіший Отець.