Контрацепція – прихований геноцид? Занурення в історію винаходу

В наш час протизаплідні засоби багатьма вважаються благом, яке не підлягає сумніву. Поширення контрацепції і навчання її застосування ледь не з дитинства часто позиціонується як альтернатива абортам, елемент здорового способу життя, символ свободи сучасної жінки. На жаль, всі ці уявлення в корені помилкові.

Противників контрацепції звинувачують в тому, що їхня позиція заснована на релігійних поглядах та етичному ригоризмі, що немає наукового підґрунтя. Однак, негативна етична оцінка протизаплідних засобів має дуже вагомі підстави. Історія контрацепції складається з багатьох ганебних сторінок: це історія обману, натхненного євгенічними теоріями, дослідів на жінках, які нічого не підозрюють, цинічною наживою на мешканцях бідних країн і районів. Нав’язування контрацепції не має нічого спільного з турботою про права і здоров’я жінок, гуманізмом, свободою і допомогою малозабезпеченим.

Створення і перевірка першої гормональної «рятівної таблетки» проводилися лікарем Грегорі Пінкус і його колегами в 1950-х роках за дорученням Маргарет Сенгер, засновниці Міжнародної Федерації Планування Сім’ї (Plannned Parethood, IPPF). Ім’я Сенгер само по собі є антирекламою, оскільки будучи проповідницею мальтузіанських і євгенічних ідей, вона присвятила життя програмам скорочення населення землі. Промови і окремі висловлювання Маргарет Сенгер, в яких вона прямо говорить про те, що потрібно запобігати розмноженню «непридатних» людей, були дуже схожі з думками Гітлера, і всім, хто чує про неї вперше, варто познайомитися з її біографією, щоб цілком уявляти собі справжнє обличчя її «гуманітарних» починань.

Отже, за дорученням Сенгер Пінкус створив препарат «Еновід» на основі комбінації синтетичних гормонів. Першими спробували новий засіб пацієнтки доктора Джона Рока в клініці Бостона, проте цих результатів було недостатньо. Тоді було вирішено провести широкомасштабне випробування даного винаходу на бідних жінках Пуерто-Ріко, яких не попереджали про те, що вони беруть участь в експерименті і що прописувані їм протизаплідні засоби можуть призводити до проблем зі здоров’ям. В результаті випробувань кілька жінок загинуло, багато хто отримав важкі ураження здоров’я. Пуерто-Ріко було навмисно обрано як населене «менш гідними» людьми, і в газетах дослідження було окреслено «неомальтузіанською кампанією». Незважаючи на велику кількість побічних ефектів, препарат був запущений у виробництво і продавався в Америці ще до перевірки його Управлінням із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA). У 1988 р «Еновід» зник з прилавків після появи нового покоління гормональних таблеток.

Робота над гормональними контрацептивами тривала, на ринок виходили нові препарати, засновані на різних комбінаціях гормонів. При цьому кількість певних гормонів в них знижувалася, що частково знижувало і кількість побічних ефектів. У 1970 FDA зобов’язало знизити вміст естрогену до 50 мг у всіх протизаплідних гормональних таблетках, що випускаються на американський ринок. І в той же самий час компанія Syntex, один з виробників таблеток з підвищеним вмістом естрогену (80 мг), яка різко втратила доходи всередині США, запропонувала Агентству з міжнародного розвитку США (USAID) закуповувати їх за зниженою ціною для бідних країн, що і було зроблено. Мільйони доларів Казначейства США пішли на забезпечення бідних країн підтверджено небезпечними медикаментами.

Однією з особливостей гормональних таблеток було те, що вони виводили з організму життєво необхідні речовини – вітаміни А, D, В-6, фолієву кислоту, а також сприяли зниженню ваги (через що в ці препарати згодом стали додавати вітаміни). Працівники клінік Бангладеш, які співпрацювали з Planned Parenthood, відзначали, що діти, чиї мами вживали ці контрацептиви, набирали вагу помітно повільніше інших дітей. При цьому серед жінок, яким прописували гормональні таблетки, 90% були саме матерями, що годують. Таким чином, програми контролю народжуваності USAID ускладнювали життя людей, створюючи «хімічний голод» там, де вони і так голодували від нестачі продуктів харчування.

Наступним небезпечним контрацептивом, яким Planned Parenthood, в повній відповідності з ідеями Сенгер, постачала в країни Африки і Азії, була скандальна внутрішньоматкова спіраль Dalkon Shield. Вона була створена в 1968 р лікарем Х’ю Девісом і інженером Ірвінгом Лернером і не проходила жодної особливої перевірки перед виходом на ринок. У 1970 р її почала випускати компанія A.H. Robins, супроводжуючи це агресивною рекламою, що представляла новий продукт як безпечний, зручний і безболісний. Незабаром почалися проблеми – крім несподіваних вагітностей з’явилися скарги на запалення органів малого таза, кровотечі, перфорації матки, сепсис, викидні і позаматкові вагітності. Лікарі повідомляли, що установка спіралі надзвичайно травматична.

У 1972 році, коли на компанію посипався шквал скарг, її керівники, щоб продовжити реалізацію товару, запропонували USAID закупити ці спіралі для поширення в країнах третього світу. Підтримувана USAID федерація Planned Parenthood зайнялася просуванням цього товару в Африці і Азії. При цьому A.H. Robins знизила ціну, запропонувавши експортувати спіралі нестерилізованими (що багаторазово збільшувало ризик інфекційних захворювань матки) і без інструкцій на місцевих мовах.

У 1974 році, коли скандал навколо побічних ефектів цих спіралей розгорівся не на жарт, FDA довелося провести слухання у цій справі і зажадати зупинити продажі Dalkon Shield. До цього моменту від них померло 17 жінок. Однак, після заборони на поширення в США Planned Parenthood і USAID продовжили постачати вже вироблені спіралі за межами Америки – ніхто і не подумав відкликати або знищити вже експортований товар. Всього за коротку історію Dalkon Shield було продано і поширене 4,5 мільйона спіралей в 80 країнах світу.