Короткі біографії святих, який Папа Франциск канонізував 13 жовтня
Кардинал Джон Генрі Ньюмен, апостол істини
Джон Генрі Ньюмен народився 21 лютого 1801 року в англіканській сім’ї. Маючи 17 років, розпочав навчання в Оксфордському університеті. Став англіканським священиком. Згодом приєднався до так званого «Оксфордського руху», ставши одним з головних його сподвижників. Намагався знайти в англіканстві католицькі елементи, які вважав суттєвими для християнської віри, це привело його до того, що не зважаючи на ворожість його тогочасного середовища до католицтва, навернувся під проводом блаженного о. Домініка Барб’єрі.
У Римі Джон Генрі Ньюмен був висвячений на католицького священика й приєднався до Оратоторіян святого Філіппо Нері. Повернувшись на батьківщину, засновував там ораторії. Заснував Католицький Університет в Дубліні. Папа Лев ХІІІ призначив його кардиналом. Він не прийняв єпископиських свячень і до кінця свого життя перебував у заснованому ним ораторії в Бірмінґемі. Протягом свого життя кардинал Ньюмен зробив важливий внесок в інтелектуальне життя як англіканської, так і католицької Церкви.
В 1958 розпочався його канонізаційний процес. Блаженним його проголосив Папа Венедикт XVI, відвідуючи 2010 року Бірмінгем. (Детальніша біографія висвітлена за цим посиланням).
Мати Джузеппіна Ванніні: життя, віддане хворим
Джузеппіна Ванніні, засновниця Згромадження Дочок святого Камілло, народилася 7 липня 1859 року в Римі, отримавши при Хрищенні наступного дня імена Джудітта Аделаїда Аґата. Після смерті батьків семирічна дівчинка потрапипила під опіку Дочок Милосердної Любові. В день свого першого Святого Причастя відчула поклик посвятити життя Богові, але з огляду на слабке здоров’я двері монастиря виявилися для неї зачиненими.
Провидінна зустріч з блаженним о. Луджі Теццою, камілянином, відкрила для Джудітті шлях до цілковитого посвячення Богові. Після того, як вона звірилися духовному провідникові про своє нездійснене покликання, він представив їй проект чернечої інституції, що служитиме хворим. Після дводенних молитовних роздумів Джутітта погодилася, повністю довірившись Божому провидінню. Таким чином, 2 лютого 1892 року, в каплиці на місці кімнати, де святий Камілло відійшов до вічності, зародилося Згромадження Дочок святого Камілло. Прийнявши чернече ім’я Джузеппіна, 8 грудня 1895 року наша свята склала довічні обіти й була обрана Головною Настоятелькою.
Мати Джузеппіна померла в Римі 23 лютого 1911 року, а 16 жовтня 1994 року святий Іван Павло ІІ проголосив її блаженною. Її приклад заохочує нас у простий і конкретний спосіб давати свідчення милосердної любові і співчуття.
Мати Маріям Трезія Чірамель Манкідіян – апостолка сім’ї
Маріям Трезія Шірамель Манкідіян народилася 26 квітня 1876 року в Путенчіра в штаті Керала на півдні Індії в католицькій сім’ї. Від матері отримала ґрунтовне християнське виховання. Була чутливою до людського страждання, особливе співчуття виявляла до родин, що переживали труднощі, відвідувала їхні домівки, поспішаючи з допомогою, не зважаючи на кастову чи релігійну приналежність.
Дівчина прагнула пустельницького життя, але родина виступила проти цього. Сповнена любові до Господа, мала видіння, захвати та стигми. В 1913 році за підтримки місцевого єпископа Трезія заснувала спільноту, з якої виросло Згромадження Святої Родини. Єпископ призначив її настоятелькою. Слава про її живу святість і служіння сім’ям спонукала численних дівчат посвячуватися Богові в новому Згромадженні. Люди всіх суспільних станів приходили до неї, шукаючи, зокрема, поради у вирішенні сімейних проблем.
Мати Маріям Трезія відійшла до вічності 8 червня 1926 року. Слава про її святість швидко поширилася, а її могила стала метою паломництва. Святий Іван Павло ІІ проголосив її блаженною 9 квітня 2000 року.
Сестра Дулсе Лопес Понтес – гігант милосердної любові
Марія Ріта народилася 26 травня 1914 року у Сан-Салвадор-да-Баїя в благополучній глибоко віруючій сім’ї, характерною ознакою якої було також дієве милосердя. Вже з дитинства дівчинка вирізнялася великою співчутливістю до бідних і потребуючих. Після завершення навчання, вступила до Згромадження Сестер Місіонерок Непорочного Зачаття Матері Божої, де прийняла чернече ім’я Дулсе.
Сестра Дулсе виконувала обов’язки вчительки та медсестри. Спонукувана місіонерським запалом, вона також посвятилася дбанню про освіту робітників та допомогу найостаннішим і страждаючим. Її милосердя було ніжним, материнським. Для здійснення цих спонук заснувала різні соціальні проекти. Відома як «бразилійська Мати Тереза», черниця була серед кандидатів на Нобелівську премію миру, зараховувалася до найвідоміших жінок Бразилії свого часу.
Останні місяці життя сестри Дульсе були позначені хворобою, яку вона спокійно переносила, повністю віддавшись у Господні руки. Під час 16-місячної госпіталізації її відвідав святий Іван Павло ІІ, а 13 березня 1992 року серце черниці перестало битися. Папа Венедикт XVI 2009 року затвердив декрет про геройський вимір її чеснот, а 22 травня 2011 року відбулася беатифікація.
Марґеріт Бейз, «святість по-сусідству»
Марґеріт Бейс народилася 8 вересня 1815 року в місцевості П’єрра в кантоні Фрібур на заході Швейцарії. Маючи 15 років, опанувала ремесло кравчині, займаючись цим аж до останніх днів свого життя. Відмовившись від вступу до монастиря, Марґеріт обрала шлях посвячення Богові в мирянському стані, присвятивши своє життя родині та парафії. Коли її старший брат одружився з однією із домашніх робітниць, невістка не приховувала своєї ворожості до Марґеріт, яка, натомість, й далі допомагала у веденні домашнього господарства, терпеливо й з любов’ю переносячи образи. Таке наставлення причинилося до навернення кривдниці.
Марґеріт кожного дня брала участь у Святій Месі. В неділі проводила тривалі адорації, проказувала молитву на вервиці. З великою ревністю віддавалася релігійному вихованню дітей, навчаючи їх катехизму, та молодих дівчат, приготовляючи їх до одруження та материнства.
Коли вона мала 35 років, пережила хірургічну операцію на кишечнику. Оскільки подальше лікування було дуже інвазійним, Марґеріт благала Богородицю або оздоровити її, або послати такі страждання, через які братиме участь у Христових страстях. Ця молитва була вислухана 8 грудня 1854 року, коли Папа Пій ІХ проголошував догму про Непорочне Зачаття. Вона оздоровилася від недуги, але отримала стигмати: на її тілі з’явилися п’ять Христових ран. Від цього дня кожної п’ятниці о 15-й годині та протягом Страсного Тижня Марґеріт переживала Ісусові страждання. Як цього бажала, переставилася до вічності 27 червня 1879 року, в свято Пресвятого Серця. Проголошена блаженною 29 жовтня 1995 року.
About The Author
