Критика статті о. Спадаро і пастора Фіґероа у «La Civiltà Cattolica» посилюється

Критика статті двох близьких до Папи Франциска радників – єзуїта о. Антоніо Спадаро та протестантського пастора Марело Фіґероа у «La Civiltà Cattolica» не тільки не вщухає, на навпаки посилюється.

Так на шпальтах CNA (Catholic News Agency) – чи не найсоліднішої в США католицької інформаційного агенції Елізабет Бреніґ – християнський і політичний оглядач пише, що стаття о. Спадаро і пастора Фіґероа це – відхід від історичної тяглості в творах Церкви, де говориться, що католики мають думати і про політику, і про релігію. Уявлення авторів статті про абсолютне розділення релігії і політики Бреніґ характеризує як антиісторичне і некатолицьке. «Уявлення про те, що політика і релігія повинні функціонувати повністю розділено є одним і з фундаментальних уявлень Просвітництва, чим зумовлений сильний антикатолицизм провідних філософів цієї епохи», – сказала Бреніґ.

Пані Бреніґ звертає увагу на те, що насправді сам Дональд Трамп є фактично людиною далекою від релігії, нездатною пояснити навіть те, що таке пресвітеріанство, до якого він декларативно належить.

Спеціально для CNA д-р. Чад Пекнолд, професор теології в Католицькому університеті Америки, коментує статтю папських радників у «La Civiltà Cattolica», як спробу звинуватити інших у власних гріхах. Д-р. Пекнолд зауважує, що хоча автори статті стверджують, що багато американських християн мають «маніхейський» погляд на релігію, «самі автори звучать по-маніхейськи в їхньому абсолютному не сприйнятті їхньої ж карикатури американських християн-консерваторів». Д-р. Пеконлд, практично як і більшість коментаторів опусу Спадаро-Фіґероа вказує на грубі помилки авторів щодо реалій історичних і сьогоднішніх.

CNA, покликаючись на сайт Semiduplex.com, звертає увагу на те що П. Дж. Сміт стверджує, що стаття о. Спадаро і Фіґероа суперечить соціальному Вченню Церкви. Більше того, вона в реальності заперечує і слова самого Папи Франциска, чию начебто думку, презентує дует Спадаро-Фіґероа.

First Things передруковує статтю П. Дж. Сміта «Spadaro and Figueroa against Francis?» повністю. Сміт вказує на невігластво Спадаро та Фіґероа у сфері реалій історії американського протестантизму та християнства в США в цілому. Окрім цього, Сміт зауважує, що у статті в «La Civiltà Cattolica» Спадаро та Фґероа показують повне незнання американської політичної сцени. Сміт вказує на те, що, насправді, автори скандальної статті мали б шукати опозицію до Папи Франциска не в середовищі американських консервативних католиків, а в середовищі католиків-лібералів у США. Спадаро та Фіґероа, зауважує Сміт насправді заперечують соціальне Вчення Церкви від Папи Лева ХІІІ, до теперішнього Папи Франциска, а також прямо протиставляють себе вченню ІІ Ватиканського собору.

The Catholic World Report публікує статтю д-р. Семюела Ґреґґа, в якій автор висловлює думку що стаття Спадаро і Фіґероа, насправді, натхнена антиамериканізмом, а не реальною турботою. Д-р. Ґреґґ висловлює різке несприйняття прирівнювання авторами статті частини американського протестантизму до ІДІЛ-у. «Наскільки мені відомо, американські сампроголошені фундаменталісти, не зруйнували 2000-літні архітектурні скарби, не обезголовлювали мусульман, не розпинають близькосхідних християн, не просувають мерзенну антисемітську літературу і не вбивають 80-річних священиків». Те що американці часто точно описують певні режими, як зло, пише Ґреґґ, абсолютно не означає, що вони розглядають США, як ембріон Царства Божого на землі. Доктор Ґреґґ наголошує, що скандальна стаття Спадаро та Фіґероа у «La Civiltà Cattolica» підриває достовірність та авторитет Ватикану на міжнародному рівні.

Редактор The Catholic World Report Карл Е. Олсон у своєму аналізі статті дуету Спадаро-Фіґероа цитує слова д-р. Чада Пекнолда, який характеризує скандальну статтю двох папських радників, як текст рівня Дена Бравна. Сам же ж Олсон закидає авторам статті лицемірство й подвійні стандарти. Для Олсона, очевидним є той факт, що ні Спадаро, ні Фіґероа не читали «The Fundamentals» – фундаментальну книгу американського протестантського фундаменталізму, оскільки вони показують повне незнання принципів цього явища в американському протестантизмі.

Олсон цитує Роберта Райла, чий аналіз статті Спадаро-Фіґероа, розміщений на The Catholic Thing, Олсон називає блискучим: «Полеміка Спадаро-Фіґероа проти «екуменізму ненависті» є настільки божевільною, що католик повинен соромитися, що часопис, нібито розглянутий і апробований Ватиканом, працює таким наклепницьким чином».

«У «Коді да Вінчі» Ден Браун виписав смішні, безпідставні теорії, щоб пояснити Божественність Христа і характер Католицької Церкви. Спадаро-Фіґероа, здається, теж мають намір, використовуючи плиткі й сенсаційні твердження, збезчестити й піддати остракізму деяких християн – католиків і протестантів у США. Раніше вважалося, що антикатолицький протестантський фундаменталізм змальовував єзуїтів як мерзенних, вмілих агентів Антихриста, що прагнуть поставити світ під папський контроль. Тепер маємо єзуїта і пресвітеріанського пастора, які стверджують що консервативні протестанти і католики – войовничі агенти ненависті, які прагнуть знищити систематичну нарацію Папи Франциска» – завершує свій аналіз Олсон.