Ліві пішли в контрнаступ проти ЗСУ

На тлі того, що нещодавні наступальні дії росіян не увінчалися значним успіхом, атаки проти позицій ЗСУ почали здійснювати представники феміністичних і ЛГБТ-організацій. Наразі – лише інформаційні.

Сумнозвісна організація «Гендер в деталях» чинить спроби інформаційного тиску проти 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Ці спроби підтримують представники ідейно близьких середовищ. Причиною атак проти українських захисників стало те, що вони публічно озвучили очевидні речі: війна залишається чоловічою справою, і в бойових діях беруть участь лише поодинокі жінки. Також гендеристи звинувачують славетну бригаду у «гомофобії» (так, ніби за цим терміном криється щось погане), інформує Політична Теологія.

Агресія лівих у бік українських вояків не є чимось новим. Особливо активними тут були і залишаються представники ЛГБТ-організацій. Навіть у перші місяці повномасштабної війни, здебільшого перебуваючи за кордоном, деякі з них відверто бажали смерті українським добровольцям, відомим консервативними чи націоналістичними поглядами. Адресатами таких побажань були, приміром, відомий громадський і військовий діяч Євген Карась, а також вояки формувань «Фрайкор» та «Реванш».

При цьому доходило до абсурду: жертовних патріотів, які здебільшого були учасниками початкового етапу війни на Донбасі й повернулися до зброї у перші години повномасштабного вторгнення, звинувачували у «праці на Москву».

Представники руху ЛГБТ зневажали і загиблих українських героїв. Так, зокрема, сталося у випадку лідера «Фрайкору» Георгія Тарасенка.

Прихильники ЛГБТ-ідеології та фемінізму продовжують бажати українським військовим загибелі, полону, каліцтва чи іншого нещастя і по нинішній день. Зазвичай ліві реагують таким чином на те, що захисники говорять, що воюють аж ніяк не за лібералістичні «цінності», або ж просто констатують, що не зустрічали в зоні бойових дій «численних ЛГБТ-військових» (фейки про яких використовують у пропаганді учасники та лобісти руху ЛГБТ).

Випадок із інформаційною атакою проти 3 ОШБр унікальний на цьому тлі тим, що у його випадку йдеться не про окремих осіб, а про цілу організацію, яка висуває претензії так само не окремим військовослужбовцям, а цілій бригаді ЗСУ. У заяві гендеристів дослівно йдетьтся наступне: «Ми вимагаємо від 3 окрема штурмова бригада публічної комунікації з цього приводу. Чи зазначені дискримінаційні вислови є офіційною позицією бригади? Також закликаємо Міністерство оборони України [та] Дмитро Лубінець (Уповноважений ВР України з прав людини. – ПТ) дати оцінку цьому випадку та відповідно зреагувати».

Самовпевненість співробітників грантової громадської організації, які щось «вимагають» від бригади ЗСУ, виглядає досить кумедно. Може скластися враження, що ліві живуть у якійсь паралельній реальності. Приміром, до згаданої кампанії проти 3 ОШБр приєдналася феміністка Марта Гавришко, яка і раніше відзначалася поливанням брудом ЗСУ. В одному з нових тематичних дописів Гавришко нарікає на те, що «гомофобія» та «мізогінія» «негласно дозволені деяким українським бійцям і толеровані більшістю». Якщо розуміти під «мізогінією» врахування елементарних відмінностей між чоловіками та жінками, а під «гомофобією» – природне несприйняття гомосексуалізму та інших подібних збочень, то ці речі не «дозволені деяким», а загальноприйняті серед більшості українських військових та суспільства загалом (тим паче, в іншому дописі Гавришко зазначає, що «гомофобна риторика стала буденністю української армії» – помилка тут лише у слові «стала», адже більш коректним формулюванням є «була і залишається»). Як бачимо, феміністка намагається видати нормальний стан речей за щось скандальне. Подібно діє і «Гендер в деталях».

Втім, попри всю кумедність «вимагань» із боку гендеристів, сам їхній факт є дуже промовистим. Донедавна ліві не дозволяли собі подібних заяв. Тепер же вони здійснили спробу піти у контрнаступ і відвоювати частину позицій, втрачених завдяки завзяттю і героїзму українських воїнів.