«Людина – центр економіки»
«Завжди людина повинна розглядатись як точка, з якої ми можемо починати будь-яку дискусію, а особливо, коли справа стосується економіки. Оскільки, кожен вид діяльності повʼязаний з людиною, є спрямований на неї, і в кінцевому результаті повинен повернутися назад до людини».
З цієї передумови, Кардинал Анджело Баньяско, Архієпископ Генуї і голова Єпископської Конференції Італії ділився думками із студентами престижної Лондонської школи економіки на тему: «Економіка для людини і суспільства», яка відбулася ще минулого року в лютому місяці, проте не втратила своєї актуальності сьогодні.
Економіка сьогодні є синонімом влади, багатства, привілеїв. Думаючи про економіку, ми автоматично думаємо про певні фінансові операції, спекуляції тощо. Бачимо, що криза у країнах продовжує збільшувати розрив між багатими і бідними. Криза насамперед – це результат неправильного мислення, де економіка стала самоціллю, а не функціональним знаряддям для людини. «Прибуток – підкреслює Архієпископ Генуї – це законна мета, але якщо це стає самоціллю, то це проти людини».
З цієї точки зору, необхідно відновити центральне питання, тобто питання антропологічне, тому що «економіка, будучи людською діяльністю, – на думку Кардинала Баньяско, – прямо торкає людину, яка, в свою чергу, являється моральним суб’єктом, тож кожна дія економіки має відношення до етичних аспектів, тобто є або моральною, або навпаки – аморальною, у тому випадку, якщо спрямована проти людини».
Папа Венедикт XVI написав в Енцикліці Caritas in Veritate, що «Первинний капітал, який потрібно захищати і піклуватись про цінності цього капіталу – є людина, людська особистість в її цілісності». Тому слід віддати перевагу саме людині в її економічній діяльності, що також рівно ж, і стосується її соціального та політичного життя.
Особливу увагу голова Єпископської Конференції Італії звернув на значенні політики та освіти для суспільства, а також важливості субсидіарності, яка повинна підтримувати тісний звʼязок і взаємність з принципом солідарності, оскільки із-за відсутності такого зв’язку легко потрапляє в соціальний партикуляризм, а також іншою небезпекою є те, що солідарність може бути перетворена і в «псевдодопомогу», яка принижує тих, хто в скрутному становищі (див. Венедикт XVI, Caritas in Veritate, 58). Збалансована економічна і соціальна система сприяє співіснуванню державного і приватного секторів, де можуть бути прийнятними безліч корисних рішень та оперативної динаміки, які доповнюють і врівноважують один одного на благо всіх.
Зокрема, політика повинна продовжувати відігравати незамінну роль, яка не може бути відокремлена від освітнього завдання: «принципи, насправді, повинні не тільки бути відомі всім, але й внутрішньо повинні заслуговувати на похвалу суспільства, відображаючи важливі цінності даного соціуму.
Виховна роль сімʼї і школи, що є базисною в основі всього суспільства, повинна долучатись та активно співпрацювати для збереження краси та узгодженості принципів, що регулюють суспільне життя, складають важливі елементи спільного блага.
Для подолання сьогоднішньої кризи і виведення економіки на рівень, свого первісного значення, ми повинні ділитися своїми цінностями задля загального Божого проекту, який має своєю метою загальне благо, реалізацію людини та її принципів, тих принципів що згідні із Соціальною доктриною Церкви. В цьому також і бачимо незамінну роль політики, яка має неминучу відповідальність перед дотриманням «ідеального», того, щоб в жодному випадку не суперечило б баченню етики та моралі. Політика покликана для того, щоб забезпечити не тільки покращену правову основу для керівництва, розробки і регулювання економічних відносин, але, перш за все дотримання основ інтегрального гуманізму відкритого для трансцендентності та інших.
За матеріалами: www.economiacristiana.it
www.zenit.org
Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир
About The Author
