«Мадонна делла Седія» в експозиції Золочівського замку

Рафаель Санті, поруч з такими майстрами, як Мікеланжело та Леонардо, входить у тріаду найвизначніших митців італійського Відродження. Невпинне прагнення до ідеального пронизує всю творчість цього художника. Його твори завжди були популярними. Копіювали їх в різні періоди, починаючи вже з XVI ст.
Багато оригіналів та копій полотен відомих світових художників знаходилося у приватних збірках, у маєтках знатних осіб Європи.

Не виняток і замки короля Яна ІІІ Собеського.

Наприклад, лише у замку в Поморянах, як пише «Хроніка Поморянська» Станіслава Заморського (1867), було близько 300 полотен відомих європейських майстрів. Серед них були і копії з Рафаеля, наприклад «Мадонна з дитятком на руках», оригінал якої знаходився у Флоренції, в галереї Пітті, як зазначає автор. Згідно інвентарних описів серед багатої збірки Підгорецького замку було і чотири «Мадонни з дитятком», копій з Рафаеля, Нажаль, описи Золочівського замку мовчать, про те чи були в Великому палаці копії полотен цього видатного художника.

Сьогодні в експозиції Великого палацу Золочівського замку знаходиться копія Рафаеля, полотно невідомого художника XVIII ст. «Мадонни делла Седія». Оригінал належить до небагатьох робіт римського періоду, виконаних Рафаелем без допомоги учнів і є одним з найбільших шедеврів майстра. Полотно датується приблизно 1515 роком. У “Мадонні делла Седія” художник знаходить абсолютно нове рішення настільки улюбленого ним образу. Герої “Мадонни делла Седія” наділений більш безпосередніми і схвильованими почуттями, більш світською, земною красою, великою пишністю, святковістю. На темному тлі, присунувшись майже впритул до глядача і заповнюючи всю площину картини, перед нами постає блискуче вписана в тондо група – міцно притиснувши до себе сина Мадонна в святковому вбранні римлянки і поглядає на неї маленький Іван Хреститель.

У візерунку шалі Мадонни простежуються східні мотиви. В тому, як пильно Марія вдивляється у глядача, в тому як інстинктивно вона пригортає до себе немовля, в дещо напруженому погляді маленького Ісуса вгадується якесь передчуття драми, ледь відчутне, дуже віддалене, але материнське інтуїтивне передчуття того, що в майбутньому її дитину чекає небезпека.

З точки зору композиційної побудови, ця картина Рафаеля ще його сучасниками була визнана вершиною станкового живопису. Форма тондо дозволила художнику поєднати в гармонійне ціле кругову схему композиції з природністю та ніжністю материнських обіймів, надаючи таким чином всій композиції логічне завершення. Рафаель невтомно працював над цією композицією: в малюнках, які збереглися подаються й інші варіанти, не круглі, а прямокутні.

Узагальненість типів деяких рафаелівських жіночих образів римського періоду дає привід вважати, що моделлю художнику служила одна і та ж жінка, кохана Маргарита Луті, донька пекаря, яку називали Форнаріна. Він намалював два її портрети: “Форнаріна» і «Донна Велата». Останній знаходиться також у галереї Пітті.
«Мадонна делла Седія», яка знаходиться у Великому палаці, як і її оригінал мальована на дереві олійними фарбами. Копія є дзеркальним відображенням оригіналу. А також художник змінив кольорову гаму одягу Мадонни та дитятка. Картина походить із збірки Львівської міської галереї.

Рафаель написав картину в Римі. У 1589 це полотно перейшло у колекцію Медічі у галереї Уфіцці. У1772-1778рр. німецький художник Йоганн Зоффані у картині “Зала трибуна Уффіці” детально зображає групу туристів захоплених шедеврами колекції Медичі, в якій була і «Мадонна дела Седія» Рафаеля. З кінця XVIII вона знаходилася у галереї в Пітті. В 1799 році була перевезена до Парижа наполеонівськими військами, і повернулася до Флоренції у 1815 році.

Гармонія у творчості Рафаеля виражається у злитті традицій античності та духу християнства. В його мистецтві знайшли зріле вирішення два основних завдання: пластична досконалість людського тіла і складна багатофігурна композиція.