Magnifica humanitas

Папа Лев XIV щойно оприлюднив свою першу енцикліку — і вона може стати найважливішим документом Церкви нашого часу. Вона має назву Magnifica Humanitas і охоплює такі теми, як штучний інтелект, людська гідність, використання телефонів дітьми, автономна зброя, «думскролінг», таїнство людської душі і питання, чому жодна машина ніколи не матиме остаточного слова про те, що означає бути людиною, створеною на образ Божий.

Для короткого ознайомлення — ось 15 сильних цитат з енцикліки:

«Ніколи раніше людство не мало такої влади над самим собою». (п. 4)

«На практиці, однак, технологія ніколи не є нейтральною, адже вона набуває рис тих, хто її створює, фінансує, регулює та використовує. Тому головний вибір полягає не між “так” чи “ні” щодо технології, а між будуванням Вавилона чи відбудовою Єрусалима; між владою, що прагне панувати над небесами і народом, який разом працює у присутності Бога, щоб відбудувати мури братнього співіснування». (п. 9)

«В епоху штучного інтелекту, коли людська гідність зазнає загрози через нові форми дегуманізації, нашим нагальним обов’язком є залишатися глибоко людяними. Ми повинні з любов’ю оберігати велич людства, даровану нам і в повноті об’явлену в Христі, сяйва якої жодна машина ніколи не зможе замінити». (п. 15)

«Таким чином “відкинуті камені” – бідні, хворі, мігранти та найменші серед нас – стануть наріжним каменем, і на землі постане міцний, гостинний спільний дім, де любов і вірність зустрінуться, а справедливість і мир обіймуться (пор. Пс. 85:10)». (п. 16)

«Людська гідність не залежить від здібностей людини, її багатства чи становища у житті, ані від правильності чи неправильності її виборів; це дар, який передує кожній особі та перевершує її, уділений Богом як вираз Його незмінної любові». (п. 50)

«Серед цих ідеологій я вважаю особливо підступною ту, яка стверджує, що кожна людина повинна заслужити або виправдати свою власну цінність, аж до того, що більшу вагу надають тим, хто є більш ефективним або продуктивним». (п. 51)

«Жоден гріх, поразка, приниження чи виключення не можуть применшити глибоку цінність людського життя, яке Бог захотів і покликав до існування». (п. 52)

«Солідарність вимагає, щоб рішення щодо даних, алгоритмів, платформ і штучного інтелекту враховували не лише негайну користь для небагатьох, але й вплив на всі народи та майбутні покоління». (п. 76)

«Для алгоритму помилка – це недолік, який потрібно виправити; для людини ж помилка може стати поштовхом до глибокої переміни. Майбутнє людини не можна вирахувати, воно залежить від її свободи – піднесеної невичерпною Божою благодаттю – та від взаємин, які вона будує». (п. 128)

«Надто раннє володіння особистим мобільним пристроєм і користування ним без нагляду дорослих може посилювати вразливість молоді, сприяти залежності та наражати її на ізоляцію, цькування й кібербулінг, а також на тиск ділитися інтимними зображеннями чи чутливою інформацією». (п. 141)

«Навіть у найтемніші ночі Господь піднімає чоловіків і жінок, які не здаються, які наполегливо творять добро, захищають вразливих і відкривають шляхи до примирення. Пам’ять про святих, праведників і часто забутих миротворців показує нам, що благодать не усуває конфлікт магічним чином, а надихає на активний опір злу та дивовижну креативність у творенні добра». (п. 211)

«Цивілізація любові не постане внаслідок одного, хай навіть видатного жесту, а з сукупності малих і непохитних щоденних учинків, які слугують захистом від дегуманізації». (п. 213)

«“Роззброймо слова – і допоможемо роззброїти світ”. Слова мають величезну силу, що ми досвідчуємо у щоденному житті; наприклад, сказане слово може змінити наш настрій на краще або на гірше». (п. 214)

«Жодна обчислювальна система, якою б досконалою вона не була, не здатна створити серце, яке віддає себе, або сумління, яке розрізняє добро і зло. Навіть коли машини перевершують у ефективності, людське обличчя, яке просить бути побаченим, залишається центром нашої історії. Це людське обличчя – це повнота, до якої прямує історія». (п. 233)

«Залишаймося вірними правді! Живучи серед безперервних потоків інформації, думок і зображень, ми знаємо, як легко впливати на рішення та вподобання за допомогою дедалі складніших алгоритмів. У цьому контексті вкрай важливо плекати серця, які люблять правду, віддають перевагу правильному, попри найпривабливіший контент, і шукають мудрості, а не негайних результатів». (п. 237)

За матеріалами EWTN news.

About The Author