Мандрівка сторінками Книги книг: Книга Езри та Книга Неємії

Дорогі брати та сестри! Сьогодні приглянемось до наступних двох Книг Старого Завіту, які за своїм обсягом є невеликими, однак описують дуже важливий період вибраного народу, а саме повернення з вавилонської неволі та відбудування Ізраїльського царства і відновлення центрального місця богопочитання. Йдеться про Книгу Езри та Книгу Неємії, які в нашому варіанті Біблії є двома окремими частинами, хоча як в єврейській, так і в грецькій традиціях упродовж довгого часу вони були одним цілим, оскільки зосереджені навколо однієї теми. Як літературна композиція цих двох Книг, так і їхня біблійна інтерпретація, вказують на те, що йдеться про один твір, а його пізніший поділ на дві Книги зумовлений тематикою. Адже у першій Книзі описується про релігійного лідера Езру, а в другій про політичного лідера Неємію, які обидва зробили свій надзвичайно важливий внесок у відбудову ізраїльського суспільства та Єрусалимського храму як головного символу вибраного народу. Загальна структура двох Книг складається із п’яти більших частин. Від 1-го до 6-го розділу Книги Езри – це опис повернення представників покоління Юди та Веніямина на землі їхніх прародичів і відновлення богослужіння. 7-10-ий розділи описують приїзд Езри з Вавилону до Єрусалиму та про його духовні реформи і про відродження релігійного життя народу. Від 1-го до 7-го розділу Книги Неємії – це спомин Неємії про відбудову мурів Єрусалиму, які є символом того, що відновлений храм є тепер у безпечному місці. 7-10-ий розділи Книги Неємії розповідають про духовного лідера Езру та церемонію, яку він здійснює для відновлення завіту із Господом Богом. Заключні розділи, від 11-го до 13-го, є продовження спогадів Неємії.

Отож, ці дві Книги, які складаються із 10-ти та 13-ти розділів, є стислою літописною розповіддю про один із найважливіших етапів історії ізраїльського народу. А саме вони описують як після вавилонської неволі перський цар Кир видав едикт, яким дозволив юдеям повернутись у їхню батьківщину та розпочати відбудовувати їхнє царство. Очевидно, не всі були великими ентузіастами такого можливого повернення, адже Єрусалим та довколишні міста були зруйновані і необхідно було розпочинати все заново, що, без сумніву, не було аж надто захоплюючою перспективою. Незважаючи на все це, можемо сказати, що ці дві Книги є описом нового періоду, який сміло можна назвати другим шансом для юдейського народу, який подарував Господь Бог.

Як уже було сказано, Книги беруть свої назви від головних героїв, лідерів тогочасної ізраїльської спільноти, які зробили свій вагомий внесок у відродження суспільства. Однак варто наголосити на тому, що йдеться про двох лідерів, які зробили акценти на різні пріоритети відповідно до сфери їхньої діяльності. Езра зосередив свої сили на відновленні самої юдейської спільноти, дбаючи передусім про вирішення проблеми мішаних подружжів, через які юдеї часто відходили від правдивого Бога та впадали в гріх ідолопоклонства, йдучи за божками своїх жінок. А також про те, аби народ знав Господній закон, Тору, та дотримувався його. Натомість зусилля Неємії були спрямовані на відбудування Єрусалимського храму, що є центральним місцем богопочитання та головним символом вибраного народу, міста Єрусалиму та його оборонних мурів. Здається, що йдеться про дві відмінні діяльності – духовну і політичну, але автор тексту хотів наголосити на їхній взаємопов’язаності. Діяльність цих обох суспільних лідерів мала на меті посприяти відновленню сильного ізраїльського народу, гарантом сили та успіху якого є, без сумніву, Господь, який обрав його, вивів з єгипетської неволі, подарував обіцяну землю, а тепер дозволяє народові розпочати наново, залишивши позаду себе також і неволю Вавилону. Книга Езри розпочинається подібними словами, які ми читали наприкінці ІІ Книги Хронік: «А першого року перського царя Кира, щоб справдилось Господнє слово через уста Єремії, розбудив Господь дух перського царя Кира, і він звелів оповістити по всьому своєму царстві словом і навіть письмом: «Так каже Кир, перський цар: Господь, Бог неба, дав мені всі царства на землі й повелів мені збудувати йому дім у Єрусалимі, що в Юдеї. Хто з вас із його народу, – хай його Бог буде з ним, – поїде до Єрусалиму, що в Юдеї та збудує дім Господа Бога Ізраїля, того Бога, що в Єрусалимі. Всім же, що зосталися (живими), по всіх краях, де б вони не жили, люди кожного краю допоможуть їм сріблом, золотом та іншим добром і худобою, а й добровільними датками на дім Бога, що в Єрусалимі». І піднялись голови родин Юди та Веніямина, священники й левіти, всі ті, в яких Господь надхнув духа, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі» (Ез. 1, 1-5).

Про що нам говорять ці рядки із 1-го розділу Книги Езри? Перш усього про те, що ініціатива відродження юдейського народу та відбудови центрального місця богопочитання походить від самого Бога, а не від поневоленого народу. Саме Господь розбудив дух перського царя і спонукав його повернути свободу тим, яких його попередник цар Навуходоносор загнав у рабство та змусив залишити рідну землю. Цей царський едикт, виданий 539-538 р. до Р. Хр., став новим початком, подарованим юдеям самим Богом руками перського царя. Цей текст є свідченням того, що Бог дуже часто робить чудеса не безпосередньо, але руками інших людей. Отож, йдеться про другий шанс, який Бог завжди пропонує Своїм дітям, навіть тим, які відвернулись від Нього, зійшли з дороги Його заповідей та втратили зв’язок із джерелом справжнього життя. Якщо роздумувати виключно згідно із людською логікою, то ці події можуть дуже здивувати читача. Мовляв, як так, юдейський народ, який через свої гріхи ідолопоклонства та відхід від Божого закону втратив благословення і потрапив у полон, знову отримує дарунок від Господа і цього разу ще більший, аніж попередній. Повернення з вавилонської неволі можемо порівняти до виходу з єгипетської неволі, але цього разу ізраїльтянам не потрібно втікати, перський цар їх залюбки відпускає. Виходячи з Єгипту, ізраїльтяни були змушені вдаватись до хитрощів, аби забезпечити собі бодай якийсь ресурс задля життя на свободі, а цього разу цар Кир закликає своїх підданих економічно допомогти народу, який повертається з неволі. Власне таким стилем поведінки відрізняється Господь. Його логіка відмінна від нашої, людської, Його любов та милосердя значно перевищує наш гріх та відхід від Божого закону. Він не є злопам’ятним Богом, а Його справедливість завжди випереджує велика любов та милосердя.

Подібно діяв також Ісус Христос під час подій Свого земного життя. Як часто Він обдаровував великою любов’ю тих, які дуже низько впали і віддалились від Бога. Згадаймо лишень про Марію Магдалину, несправедливого збирача податків Закхея чи апостола-митаря Матея.

Окрему увагу варто присвятити відбудуванню Єрусалимського храму, яке закінчилось приблизно 515 р. до Р. Хр., тобто після понад двадцяти років від моменту повернення юдеїв на рідні землі. Хоча й відбудування святині й було тривалим процесом, однак юдеї, які повернулись із неволі, в скорому часі відбудували сам жертовник, аби культ правдивому Богові продовжувався. Ось, що читаємо у 3-му розділі Книги Езри: «Й збудували жертовник Богові Ізраїля, щоб приносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого… і хоч боялись тубільних народів, проте заходилися приносити на ньому всепалення Господеві, всепалення вранці й увечорі» (Ез. 3, 2-3). А про закінчення відбудови храму та святкування свята Пасхи після вавилонської неволі, читаємо у 6-му розділі Книги Езри. Отож, новий храм як центральне місце кульну вибраного Божого народу став символом нового початку, який спонукав провідників народу, Езру та Неємію, до звершення літургійного обряду, про який довідуємося із 10-го розділу Книги Неємії, яким юдейський народ відновлює союз із Господом: «При всьому тому склали ми тверде зобов’язання й підписали його, а наші князі, левіти й священики приклали до нього печаті…і клятьбою зобов’язались і заприсяглися діяти за законом Божим, даним через Мойсея, слугу Божого, й держати та виконувати всі заповіді Господа, Бога нашого, й суди його та його закони» (Неєм. 10, 1, 30).

Ці дві Книги Езри і Неємії показують нам як тісно переплетені між собою суспільне та релігійне життя. Вони наголошують на тому, що відбудова сильного, справедливого та гідного суспільства є неможливою без релігійного навернення. Без духовних основ суспільство немовби буде побудоване на піску. Іноді і в наш час різні суспільні лідери докладають чималих зусиль для відновлення, відбудування, для повернення минулої слави та могутності, для налагодження гармонійного та щасливого життя в народі, але при цьому забувають, що в основі повинні бути закладені сильні духовні ідеали. Без духовних підвалин жодне суспільство не вистоїть, адже автентичні духовні цінності, віра у Творця та дотримання Його закону є гарантом як побудови, так і відбудови чи утривалення сильного суспільства.

Розшифрування аудіо: “Католицький оглядач“