Мандрівка сторінками Книги книг: Про книгу Рути

Дорогі брати та сестри! Сьогодні, перегортаючи ще одну сторінку Святого Письма, приглянемось до Книги Рути, що є однією із найкоротших у Святому Письмі, адже складається лише із 4-х розділів, проте дуже важливих. Невипадково ця Книга в біблійному каноні розташована відразу після Книги Суддів, адже події, що в ній описані, відбуваються саме у часах, коли Ізраїль перебував під проводом суддів. Після кривавих подій Книги Суддів перед читачем постає своєрідний оазис, події, сповнені миру та радості навіть серед дещо складних буднів. Книга розпочинається розповіддю про те, що одна ізраїльська сім’я з причини голоду у своєму краї подаласьу пошуках кращої долі до сусідніх земель, в Моав-край, що населяли народи, які не вірили в єдиного Бога. Йдеться про Елімелеха, його дружину Ноему та їхніх двох синів. Після смерті батька сім’я залишилася в чужих сторонах, а сини взяли собі за жінок місцевих дівчат. Власне, однією із невісток Ноеми була моавитянка Рута – головна героїня цієї частини Святого Письма, від якої походить назва книги. У ментальності тогочасних людей залишитись вдовою було рівнозначним втратити все. Навіть термін «вдова» в єврейській мові був похідним від слова «тиша» або «мовчання», що вказувало на те, що вдова – це мовчазна жінка чи жінка мовчання, бо біль зробив її німою.

Однак трапилось так, що невдовзі вдова Ноема втратила також своїх двох синів, залишившись лише із своїми двома невістками, які ще не встигли дати потомство. Тож перед читачем постають три вдовиці без дітей. Для людей тих часів то було найбільшим нещастям, яке могло лишень трапитись з людиною, а й нерідко воно вважалось прокляттям, Божим покаранням за гріхи. Існував лише один спосіб виправити ситуацію – якщо хтось із найближчих родичів візьме собі таку вдову за жінку і дасть їй потомство, то діти такого подружжя вважались дітьми жінки і покійного чоловіка.

Почувши про те, що Господь змилосердився над Своїм народом і дав йому хліб, Ноема вирішила повернутись до свого дому, в юдейську землю. І щоб не руйнувати життя вдовам своїх покійних синів, вона вирішила їх відпустити, щоб вони повернулись до батьківських домівок і влаштували собі життя. Одна невістка на ім’я Орпа, плачучи за Ноемою, таки послухалась і повернулась до дому батька. Натомість Рута зосталась із Ноемою, промовивши: «Не силуй мене покидати тебе й не йти за тобою: куди бо підеш, туди й я, і де житимеш ти, там і я; твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом. Де ти помреш, там і я помру, і там буду похована, і, що б Господь не вчинив зо мною, одна смерть розлучить мене з тобою» (Рут 1, 16-17).

Тож по смерті чоловіка Рута залишає свій рідний край і разом із свекрухою повертається у Вифлеєм. Під час жнив вона виходить на поле близького родича своєї свекрухи Вооза, щоб збирати колоски. Згідно із тогочасним звичаєм, господар лише один раз збирав свій урожай з поля, а те, що падало під час жнив і залишалось на полі, було призначене для потребуючих, які могли прийти і зібрати собі все те, що їм було необхідне. Своєю лагідною вдачею, своєю великодушністю та відданістю Рута зачарувала Вооза, який потім радо допомагає вдові, а згодом також і одружується з нею, незважаючи на те, що вона належить до іншого народу та іншої культури і вихована в іншій вірі. Первенцем цього побожного подружжя був Овид, предок царя Давида і самого Ісуса Христа. До речі, як це часто трапляється в біблійних історіях, вже ім’я головного героя розповіді має що сказати читачеві. Так і з Рутою. Її ім’я означає «товаришка». Можна сказати, що ім’я цієї жінки вказує на її головні риси, висвітлені на сторінках книги: дружбу, любов, близькість, відданість, великодушність, співстраждання, готовність до служіння, працьовитість задля близьких. Переконаний, що невипадково о. Жан-Луї Ска, єзуїт, написавши монографію на тему Книги Рути, опублікував її під назвою «Біблійна Попелюшка». Адже ця жінка справді вражала своєю відданою любов’ю та жертвенністю, своєю великодушністю. Цікавим є те, що Рута, як розповідає ця коротка біблійна історія, будучи приналежною до народу, який не вірив у єдиного Бога, не мав Божого закону, як життєвого дороговказу, живе, однак, саме згідно із цим законом. Як пригадуємо, найвищим законом тогочасного ізраїльського народу була Тора, а саме слово «Тора» перекладається як «закон». Осердям Тори є Божі заповіді, які вказують людині на те, що треба любити Бога і своїх ближніх. Рута жила саме цим законом любові. Погодившись повернутися в край своєї свекрухи, що є промовистим виявом любові до ближнього, вона також виявляє свою готовність вірити того Бога, в Якого вірила Ноема, кажучи: «І твій Бог буде моїм Богом» (Рут 1,16).

Якщо поглянути на приголосні слова «Тора» і слова «Рута», то бачимо, що Рута є анаграмою Тори, що вказує на те, що ця жінка носила у своєму серці закон істинного Бога, незважаючи на свою релігійну приналежність, або, іншими словами, Божий закон був викарбуваний у неї в серці, без огляду на те, яку віру вона сповідувала в домі батьків, в домі предків. Роздумуючи над цим текстом, в ключі повчань Ісуса Христа та апостолів, можемо сказати, що Книга Рути є одним із тих біблійних текстів, які наголошують на універсальності спасіння, довершеного Ісусом Христом на хресті. Наш Господь не йде на страждання, не помирає і не воскресає задля одного народу чи задля якоїсь окресленої групки вибраних, як іноді чуємо з уст сектантів, але задля всіх, без винятку, людей. Боже спасіння, як і Господня любов, є універсальним, тобто призначеним для всіх, незалежно до якого віросповідання, конфесії, раси, народу, культури людина б не належала. У Своєму воскресінні Господь простягає руку кожній людині, тому і християнство у своїй суті не є релігією вибраних, привілейованих, але релігією всіх тих, які відкривають своє серце на любов, а отже, на Бога.

Книга Рути є однією із книг Біблійного канону також і тому, що повчає нас про те, що найпевнішим порятунком у скрутній ситуації є покластися на Бога. Уявімо лишень, дві вдови, що повернулись у юдейську землю, опиняються майже в безвихідній ситуації: без родини, без грошей, без поживи, без жодної людської підтримки. «Я вийшла звідсіль повна, а Господь повернув мене з порожніми руками» (Рут 1, 21) – промовила Ноема до вифлеємських жінок. Однак вони не опускають рук і ввіряються повністю Господеві, Який благословить їх, подарувавши їм потомство, з якого вийде сам Спаситель Христос.

Книга Рути немов показує нам милосердне обличчя Бога, про Якого неодноразово згадують майже всі дійові особи, але Який сам нічого не промовляє на сторінках цієї біблійної розповіді. Однак Він діє і діє в конкретний спосіб, проявляє Свою любов і милосердя в житті людей за посередництвом інших осіб, зокрема бачимо це на прикладі допомоги з боку Вооза. Тут слушним буде відоме ствердження – Бог робить добро руками інших людей.

Отож, Книга Рути – це ще одна розповідь про милосердного Бога, Який спонукає всіх нас також бути великодушними, любити, бути відкритими до бідних та потребуючих, бути готовими пожертвувати своїм добробутом заради інших, а також вчить нас довіряти цілковито Господу Богу.

Розшифрування аудіо: “Католицький оглядач“