Материнська турбота: Франківчанка стала наставницею для чужої дитини

Традиційно у другу неділю травня в Україні відзначають день найдорожчої у житті людини – мами.

Кожен з нас від найменших років знає, що мама – це людина завжди його приголубить, підтримає, порадить. Проте є й такі мами, що окрім рідних дітей, дарують своє тепло і підтримку чужим дітям, які з різних причин залишились у цьому світі самі. Серед таких і франківчанка Віра Верле.

Жінка займається музикою, співає в гурті “Ажур”, має двоє власних дітей, проте вона стала ще й наставницею для дівчинки з дитячого будинку психоневрологічної реабілітації в селі Мединя. В розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо пані Віра розповідає, що давно хотіла якось допомагати таким діткам і коли з’явилась можливість стати наставницею, зрозуміла, що це її шанс.

«Зазвичай я ходжу до церкви у Пасічній, проте якраз того дня потрапила на службу в катедру. Після завершення, я вже хотіла виходити, як почула, що набирають людей для цього проекту. Взяла телефон, проте ніяк не наважувалась зателефонувати. Але потім подумала, що якщо я це почула, значить це мій шанс і маю наважитись. Зателефонувала, домовилась», – розповідає жінка.

Пані Віра пригадує, що було трішки страшно, вона не знала, як дитина її сприйме. Проте вона подумала, що якщо змогла своїм дітям стати другом, то зможе стати і ще для якоїсь дитини.

«Нещодавно вона мені навіть розповіла, що закохалася. Чужій людині такого не скажеш, значить вона мені довіряє. Взагалі вона хороша дитина, але потрапила у «погану компанію». Після спілкування зі мною вона навіть на кілька тижнів кинула курити. Я не могла наполягати чи намагатися її перевиховати, просто пояснювала як подрузі, що вона має себе полюбити і дбати про себе. Я розуміла, що якщо почну їй вказувати, то вона закриється», – пригадує наставниця.

За словами Віри Верле, батьки забрали дівчинку додому 8 травня. Тож вони вирішили поки що спілкуватимуться через соцмережі.

«У неї є мама і я не знаю, чи вона розповідала їй про мене, тому не хочу нав’язуватися. Проте вона пообіцяла мені, що буде чемна, спробує поступити в училище. Зараз я думаю, що якщо я їй більше не буду потрібна, то візьму під опіку ще одну дитину. Хотілося б цього разу дитину-сироту в якої нікого немає і якій я зможу більше допомогти, супроводжувати по житті. А взагалі, хотілося б допомогти якнайбільшій кількості таких діток», – каже жінка.

Водночас пані Віра поділилась, що сім’я не відразу підтримала її рішення стати наставницею.

«Пам’ятаю, що чоловік спочатку насторожився, коли почув про проект, напевне подумав, що це як усиновлення. Навіть сказав: тобі, що мало двоє дітей? Я йому пояснила суть наставництва і він вже не заперечував. Тепер підтримує мене. Навіть на Новий рік ми разом поїхали до тих дітей у костюмах діда Мороза і Снігуроньки. Один хлопчик сів йому на коліна і не хотів відпускати. Потім чоловік питав мене чи той хлопчик його шукав, чи питав за ним. Він можливо також став б наставником, проте через роботу немає змоги цим займатися. В мене є двоє дітей: доньці 20 років, а синові 16 буде. Син не вникав, чим я займаюся, а от в доньки невеличкі ревнощі спочатку були. Навіть от тепер вона приїздила додому на канікули, а я мала їхати в Мединю, проте вирішила не їхати в той день, щоб вона не ображалась. Я завжди розповідала своїм дітям про свої поїздки, спілкування з підопічною, запитувала у них якісь молодіжні слова, які не розуміла», – пригадує мама.

Віра Верле каже, що не шкодує про своє рішення стати наставницею і другом для ще однієї дитини, поділитися з нею своїм теплом, настановити на «правильний шлях».

«В центрі реабілітації до мене підбігали інші діти і питали, чому я приїжджаю тільки до своєї підопічної. Адже вони також хочуть, щоб до них хтось приїздив. Тому можу порадити всім, хто вагається, не боятися і ставати наставниками. Діти є різні, але знайдеться дитина яка чекає саме вас. Цим дітям не треба матеріальних подарунків, а тепле слово і підтримка»,- закликає наставниця.

До теми: Чужих дітей немає: Франківців кличуть стати наставником для дитини-сироти

Іванна Габльовська