Мати Марія Костанца: відкривати Божу могутність у власній незначності
9 жовтня 2022 р., у катедральному соборі італійського міста Фабріано відбудеться урочиста беатифікація слугині Божої Марії Костанци Божественного Вчителя, яку здійснить кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії у справах визнання святих, котрий представлятиме Папу Франциска.
Майбутня блаженна Аньєзе Пачіфіка Панас народилася 5 січня 1896 року на півночі Італії в християнській бідній сім’ї. У 1902 році її батькам довелося емігрувати до США в пошуках роботи. Вона залишилася вдома під опікою свого дядька – священика о. Анджело. Через 8 років її батьки повернулися зі Сполучених Штатів, а їхня дочка відправилась на навчання, де проживала у колегії сестер каносіянок. У 1913 році вона отримала освіту вчителя початкових класів та працювала у школі, публікуючи свої оповідання та малюнки у часописі Corriere delle Maestre.
У 1915 році Аньєзе зустріла о. Луїджі Фріца, який став її духівником. Це був новий період у житті майбутньої блаженної, позначений інтенсивною молитвою та письменницькою діяльністю. У віці 21 рік вона залишила кар’єру вчителя, щоб вступити до монастиря кларисок-капуцинок у місті Фабріано. 18 квітня 1918 року Аньєзе Пачіфіка Панас отримала нове монаше ім’я – Марія Костанца Божественного Вчителя. Окрім перших монаших обітів вона здійснювала свою посвяту, дотримуючись 5 духовних намірів: смирення як правдивого пізнання своєї нікчемності, духу віри, відданості Богородиці, заангажованості у спасанні людських душ та життя згідно Божої волі.
22 червня 1936 р., сестра Марія Костанца стала настоятелькою монастиря та часто була призначуваною до цього служіння аж до самої смерті. Під час першого періоду її настоятельства, тодішній архієпископ Феррари Руджеро Бовеллі попросив мати Марію про допомогу у реформі монастиря кларисок-капуцинок у італійському місті Феррара. Порадившись із отцем Піо з П’єтрельчіни, вона на кілька місяців 1942 року переїхала до Феррари, щоб допомогти сестрам зі свого Ордену. Повернувшись до Фабріано, вона через листування та духовні розмови активно займалась апостолятом, ставши духовною матір’ю для багатьох осіб, включно із священниками.
Останні вісім років її життя були важкими через різноманітні хвороби, які часто причиняли їй страждання та сковували до ліжка. 28 травня 1963 року Марія Костанца померла святою смертю в оточенні своїх сестер. Її тлінні останки були поховані на цвинтарі Фабріано. На її могилі читаємо: «Вона віддала себе Богові і за нього всім, завжди віруючи в Його любов».
Мати Марія Костанца Божественного Вчителя запам’яталась відданою своїй чернечій посвяті, перебуваючи на землі, але з очима, зверненими до Неба, здатна боротися, щоб підкорити вершини духа. Її погляд був уважний до минулого, але звернений у майбутнє, щоб залишаючись вірною монастирському життю, водночас розвивати надзвичайну апостольську та місіонерську діяльність. Як донька Церкви, незважаючи на те, що вона прожила 46 років у суворій самоті, згідно з ідентичністю свого Ордену, вона відчувала і жила напругою свого часу, який відзначався оновленням внаслідок Другого Ватиканського Собору. Через це вона стала дуже затребуваною як всередині, так і поза межами монастиря. За порадами у духовному житті до неї зверталися миряни, семінаристи та священики. Її письменницькі навички стали на службі Христові, щоб стати вагомим інструментом у спасительній місії Церкви.
About The Author
