Мати Марія. Життя та місійна праця

Цього року Єпархія УГКЦ в Австралії та Новій Зеландії святкує пів століття з часу початку месійної праці сестер монашого Чину Святого Василія Великого у Австралії. Мати Марія Афінець, архимандриня сестер Василіанок у Австралії, була однією з чотирьох сестер, які п’ятдесят років тому прибули на Зелений континент щоб допомогти владиці Івану Прашку у душпастирській службі.

Мати Ольга Афінець ЧСВВ (11.01.1919 – 05.09.2003)

Мати Ольга була однією з 10ти дітей Томи i Анни, які у складний час залишили Україну та у 1910 році емігрували в Аргентину. Це були дуже важкі часи для українських емігрантів. Саме тоді 11 січня 1919 року з’явилася на світ Ольга у майбутньому Мати Марія. З дитинства вона мріяла бути монахинею бо такий намір мала її мати. Проте в Аргентині не було українського чину, а вона не хотіла йти до латинського.

Після пастирських відвідин Митрополит Андрей Шептицький виявив бажання послати українцям в еміграції монахинь, а саме Сестер Василіянок. За його старанням 20 серпня 1939 року приїхали з Галичини (Підмихайлівці) Мати Софронія ЧСВВ i Сестра Маргарита Фендьо, ЧСВВ. Ольга стала 16 січня 1940 року першою кандидаткою Сестер Чину Святого Великого.

У день своїх облечин – 24.11.1940 року – приняла монаше ім’я Mapія. 30.01.1942: склала перші монаші обіти. Є прифектою i вчить дітей в інтернаті в Апостолес.

07.03.1943 – 1944 роках за дорученням настоятелів переїхала до Берріса – Буенос Айрес де Сестри відкрили Дитячий Садочок, який вона очолила.

25.03.1945 року, склала Чернечу Професію (вічні обіти). Саме тоді Мати Марія закінчує педагогічні студії та здобуває диплом учительки, стає директоркою народної школи.

Вона була правою рукою Мати Софронії Ерделі в розбудові чину сестер Василіянок в Аргентині.

Мати Марія дуже точно зберегла монаші правила i на першому місці ставила молитву.

1947-1949: iз збільшенням покликань виникла потреба добудови монастиря, другого поверху i розширення інтернату і новіціяту у Беріссо.

5.01.1951 – 1956: була призначена настоятелькою монастиря в Беріссо, протоігуменею та вчителькою першого класу.

1957 -1965: обрана на уряд провінційної настоятельки та продовжує вчителювати.

Під її проводом будуються: школа і добудовується монастир в Апостолес – Miciонec, монастир в Бовен – Мендоза та Посадас – Miciонec.

03.08.1965: Обрана першою радницю i заступницею протоігумені на п’ять років.

В той час до Генеральної Курії Сестер Василіянок у Римі надійшло прохання від Апостольського Екзарха УКЦ в Австралії Преосвященного Кир Івана Прашка, прислати Сестер Василіянок до Австралії.

Блаженніший Патріарх Йосиф, який познайомився з Мати Марією в Римі, вплинув на вибір Мати Марії очолити групу.

Вона була завжди готова кожному допомогти, не зважаючи на перепони чи умови.

14.03.1966: Мати Марія отримує лист від Генеральної Настоятельки iз призначенням на нелегку працю в Австралії.

30.03.1966: Мати Марія дає свою згоду: “Ось я слуга Твоя Ісусе”, “бо моє бажання є бути місіонаркою”.

Таким чином перша група чотирьох Сестер, під проводом Мати Марії прибуває до Австралії.

28.03.1967: Мати очолює Делегатуру Святої Родини Сестер ЧСВВ в Австралії. Невдовзі після цього приїжджають наступні Сестри. Знову під її проводом організовується широка i діяльна праця нових монастирів: Мельбурн (6.10.1970) i Аделаїда (18.12.1977).

Мати Марія стає натхненницею для сестер до праці в Українських Рідних Школах, катехизації, приготуванні дітей до Першого Урочистого Святого Причастя, організації Вівтарних Дружин, “Дітей Марії”, Апостольства Молитви, молодечих церковних хорів та крипосів, прикраси церкви, дитячих садочків, відвідування хворих тощо.

Крім зовнішньої діяльності Мати Марія дуже точно зберегла монаші правила i на першому місці ставила молитву. Незважаючи на свій вік i хворобу, яка турбувала її довший час, вона завжди була прикладом для наслідування, була незвичайно близькою і безпосередньою особою у спілкуванні. Вона завжди вміла з кожним поговорити, вислухати i сказати правду в очі.

Вона була завжди готова кожному допомогти, не зважаючи на перепони чи умови. Треба зауважити, що інколи це було робити не легко, але вона вірила, що цим допоможе i справі, i людині.

Праведне життя i дух Мати Марії залишається прикладом до наслідування для Сестер, які вірять в її заступництво з небесних висот для чину Сестер Василіянок, Церкви Українського Народу.

***

Ця стаття опублікована у №5 газети Церква і Життя, травень 2017 рік