«Ми не агітували і не казали, хто за що має голосувати, а просто донесли правду», – Глава УГКЦ про поїздку до Нідерландів

Днями делегація українських релігійних діячів, делегована Всеукраїнською радою Церков і релігійних організацій, побувала з офіційним візитом в Королівстві Нідерландів для проведення зустрічей напередодні консультативного референдуму про затвердження Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

До складу делегації входили Патріарх Філарет, Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату, Верховний Архиєпископ Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, Архиєпископ Петро Мальчук, Ординарій Київсько-Житомирський Римсько-Католицької Церкви в Україні, Станіслав Носов, Президент Української уніонної конференції Церкви адвентистів сьомого дня, Яків Дов Блайх, Президент Об’єднання іудейських релігійних організацій України, Головний рабин м. Києва та України, Муфтій шейх Ахмед Тамім, Голова Духовного управління мусульман України, Анатолій Райчинець, заступник генерального секретаря Українського Біблійного Товариства, Архиєпископ Євстратій (Зоря), Секретар Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату, Геннадій Білорицький, юридичний радник Головного рабина м. Києва та України.

Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав розповів у інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ про мету візиту та його підсумки.

Блаженніший Святославе, Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій повернулася з поїздки до Нідерландів. Анонсувалося, що ВРЦіРО їде туди популяризувати Україну перед референдумом. За вашим відчуття, на скільки це вдалося?

Гадаю, що саме нам вдалося зробити, покаже час, покажуть результати референдуму. Всеукраїнська рада Церков вирішила здійснити таку поїздку до Нідерландів з метою встановлення прямого діалогу не тільки між нашою владою і політиками України, бо вони туди і без нас їздять і спілкуються з відповідними органами Нідерландів. Ми хотіли бути голосом громадянського суспільства, хотіли поспілкуватися з представниками різних кіл у Голландії, аби вони насправді зрозуміли, що відбувається в Україні. Тому що російська пропаганда в Нідерландах дуже потужна, яка вже посіяла дуже багато дезорієнтації.

Є кілька таких міфів, які Росія пропагує. Наприклад, що Асоціація з Україною це вже є дозвіл нам на вступ в ЄС. А багато голландців не погоджуються сьогодні на розширення ЄС, тому що асоціація – це як заручини, а вступ – як шлюб, що несе за собою багато зобов’язань, зокрема з боку Нідерландів.

Другий міф, який поширює наш північно-східний сусід, що Україна – це поділена країна, яка не має ані стабільної економіки, ані стабільної суспільно-політичної ситуації і невідомо чи це взагалі держава як така.

Тому ми хотіли донести, що насправді діється в Україні. Ми розповідали, що Україна сьогодні консолідована, як ніколи, аби обґрунтувати, чому все-таки українське суспільство орієнтується на європейські цінності як такі.

Чи це нам вдалося? Побачимо. Але було кілька цікавих моментів. Ми мали зустрічі з сенаторами верхньої палати Парламенту, з комітетом міжнародних відносин, де були представники різних політичних сил. І коли ми почали спілкуватися, доносити наші думки, то була цікава реакція на наші месиджі представниці Соціалістичної партії Нідерландів, яка за своєю платформою є не тільки антиклерикальною, але де-факто упередженою до всього того, що виходить з релігійного середовища. Але послухавши нас, вона сказала, що ніколи не думала, що саме релігійні лідери її надихнуть у наступну суботу вийти на вулицю і маніфестувати, щоб прихильники її партії підтримали Асоціацію України з ЄС.

Мабуть, у певний момент вона відчула, що ми говоримо правду, правду, яка пробиває будь-які упередження, навіть ідеологічні чи партійні.

Чи ВРЦіРО не переходить межі своєї компетенції, коли їде в Нідерланди агітувати за політичне рішення?

Це запитання лунало до нас на всіх зустрічах, оскільки Нідерланди – не просто світська держава, а секуляризована держава, де кожна громадська активність релігійних діячів сприймається, як втручання в політику. І також порушення принципу відокремлення Церкви від держави.

На це одноголосно ми відповідали, що ми є представниками недержавної громадської організації, яка називається «Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій». Нам, як пастирям, не все одно, як живуть наші вірні.

Більше того, питання свободи – це не тільки питання свободи сумління чи іншої релігійної доктрини, це так само питання людини як громадянина тої чи іншої держави.

Отож, ми їхали туди як представники громадянського суспільства, простих людей, аби бути альтернативним джерелом інформації до політиків чи інших державних органів і зав’язати діалог від серця до серця простих людей України до простих людей Нідерландів. Це було нашою метою.

Ніхто з нас не збирався втручатися в державні справи. Ми навіть у прямий спосіб не агітували і не казали, хто за що має голосувати, а просто донесли людям правду про Україну, про що думають звичайні українці, які їхні прагнення, аби вибір голландців, коли вони його зроблять, був свідомий. Бо голландці дуже мало знають про Україну, а якщо щось знають, то, як правило, те, що їм подається через ідеологічних посередників, які просто викривлюють їхнє уявлення про Україну як таку.

У делегацію входили християни, мусульмани, іудеї. Як це було сприйнято? І чому не було представників УПЦ (МП)?

Це питання нас також весь час супроводжувало, а де Московський патріархат, чи вони підтримують це…?

На це ми казали, що всі рішення ВРЦ приймаються консенсусом і УПЦ (МП) підтримала поїздку делегації ВРЦ до Нідерландів. Якщо б цієї підтримки не було, то ми не могли б бути офіційною делегацією, яка представляє всіх членів. І у делегації не тільки не було представників МП, а й лютеран, баптистів, п’ятидесятників… Тобто це не була вся Рада Церков, але оскільки рішення щодо формування делегації було рішенням ВРЦіРО, то вона і покликана була представляти всю організацію.

Гадаю, МП могла з певних дипломатичних мотивів не скерувати свого представника, але про це можуть лише вони сказати.

Сам факт того, що з України приїжджають не тільки представники християнських конфесій, але й Головний рабин України, муфтій Головного управління мусульман України показувало консолідованість і гармонію у відносинах між різними релігійними спільнотами. І сам склад делегації був потужним посилом, який говорив про нашу консолідацію, яка сьогодні існує в релігійному середовищі, зокрема щодо європейського вибору України.

Наша делегація відверто вражала голландців. Для них це було щось, що було небуденним. І вони казали, що сам склад цієї делегації і картинка, яку вони побачили, вона для них була дуже яскравою і промовистою.

Ось ви сказали, що хотіли донести правду. Чи можете уточнити, з яких елементів ця правда складалася?

Найперше ми хотіли пояснити, чому українці – це європейці. Що складає цю нашу європейську ідентичність.

Також хотіли сказати, що ми є свідками народження нової політичної нації України, яка є не ексклюзивною, тобто Україна для українців, а інклюзивною – Україна для всіх. Для всіх, кого об’єднують ці європейські цінності, через які сьогодні Україна страждає. Українськими патріотами є євреї і мусульмани, і представники інших конфесій, які, можливо, етнічно складаються не лише з українців. Їм також цікаво було почути, що більша частина солдатів, які змагаються за вільну незалежну Україну, є російськомовні.

Культурні діячі, філософи і просто вільні громадяни Росії виїжджають з Росії до України, і тут чуються не просто добре прийнятими, а почуваються як удома, у вільній державі. І що російська культура в Україні не є ані приниженою, ані маргіналізованою.

За вашими спостереженнями, ті, з ким ви зустрічалися, на референдумі як голосуватимуть?

Ми не хотіли прямо вплинути на їхню думку. Але в контексті спілкування з нами навіть ті журналісти, які приходили на інтерв’ю, будучи скептичними щодо України, вони переконувалися, що українці – це не є мрійники, що вони чітко і ясно розуміють, чого вони хочуть і не сподіваються, що ЄС чи голландці замість українців робитимуть їхні зміни. Ну, і вони виходили під певним враженням. Принаймні, ніхто з них не говорив, що не голосуватиме за Україну.

Розмовляв о. Ігор Яців