Ми покликані жити як Ісусові друзі

Нам випав «жереб» приязні з Ісусом, але не як випадковість, але доля, а тому наше покликання полягає в тому, щоб залишатися Господніми друзями. Думками про це Папа Франциск поділився, проповідуючи в понеділок, 14 травня 2018 р., під час ранкової Святої Меси та коментуючи читання з Діянь Апостолів про обрання шляхом жеребу дванадцятого апостола замість Юди та слова Ісуса з Євангелії від Івана, якими Він називає апостолів друзями.

Наше призначення – жити як Ісусові друзі

«Ми отримали цей дар, як наше призначення», – сказав Святіший Отець, говорячи про Господню приязнь, підкреслюючи, що мова йде про той самий дар, який свого часу отримали апостоли: «Всі ми, християни, отримали цей дар: відкритість і доступ до Ісусового серця, до дружби Ісусом» – сказав він, підкреслюючи, що «Господь залишається вірним цьому дарові».

Ісус не відмовляє в Своїй дружбі навіть зрадникові

Ми, як зауважив проповідник, не завжди є вірними та віддаляємося від Ісуса «через наші гріхи та примхи», в той час, коли Він «залишається вірним цій дружбі». Ісус каже апостолам і всім нам: «Називаю вас не слугами, але друзями» та зберігає це слово до кінця. Навіть до Юди в момент зради каже: «Друже!».

«Ісус – наш приятель. Юда відпав, добровільно обравши свою нову долю, він віддалився від Ісуса. Відступництво полягає саме в цьому – віддалитися від Ісуса. Бути другом, який стає неприятелем, або другом, який стає байдужим чи зрадником», – сказав Папа.

Перебувати в дружбі з Ісусом, отриманій у дар

Діяння Апостолів розповідають, що на місце Юди шляхом жеребкування було обрано Матію, «щоб був свідком Воскресіння», що, за словами Святішого Отця, означає бути «свідком дару любові». Друг – це той, хто «поділяє свої таємниці» з іншим. «Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого», – каже Ісус, і це, як зауважив проповідник, означає те, що ми цю дружбу «отримали як жереб, як наше призначення», подібно до Матії.

«Думаймо про це, – підсумував Папа. – Ісус не зрікається цього дару, не зрікається нас і чекає на нас до кінця. Й коли ми через власну слабкість віддаляємося від Нього, Він чекає на нас, не перестаючи повторювати: “Друже, я чекаю на тебе. Приятелю, чого бажаєш? Друже, чому зраджуєш мене поцілунком?”. Він – вірний у дружбі й ми повинні просити в Нього тієї благодаті, щоб перебувати в Його любові, в Його дружбі, в тій дружбі, яку ми отримали як дар».