Місіонери – це не лише духовенство, але й сім’ї, – директор Папських місійних справ

Надзвичайний місійний місяць закінчується. У Римі він був трохи затьмарений Синодом Єпископів про Амазонію, на якому зосередила свою увагу Церква. Святкування місійного місяця не було централізованим, а відбувалося насамперед на місцевому рівні. Це довга серія ініціатив, баланс яких однозначно позитивний, – вважає директор Папських місійних справ Архиєпископ Джованні П’єтро Даль Тозо.

На його думку, перш за все варто було нагадати про важливість євангелізації. Сьогодні слово «місія» є всюдисущим і зводиться до виконання певного завдання. З нагоди цього надзвичайного місяця згадали вчення Собору, який розуміє місію як відкрите проголошення Христа та створення нових церковних спільнот. Архиєпископ Даль Тозо також зазначає, що під час ініціатив, здійснених цього місяця, він краще усвідомлював зміни, що відбулися у сфері місії. Вони стосуються двох основних аспектів, – говорить Архиєпископ Даль Тозо.

«Перший аспект має географічний характер. Минули часи, коли Північ євангелізувала Південь. Зараз ми маємо справу із загальною циркуляцією місіонерів. Поміркуймо, скільки священників з Африки сьогодні працюють у західних країнах, де бракує покликань. Крім того, ареною євангелізації є не лише так звані місійні країни, а й західні країни. Друга зміна стосується самих місіонерів. Ті, хто залишає все, щоб іти і проповідувати Євангеліє, згідно з класичним визначенням місій ad gentes, – це вже не лише священники та монахи, а й сім’ї. Цей поклик також доходить до них, – розповідає Архиєпископ Даль Тозо. – Це новий розділ місійної історії Церкви. Наприклад, у Парагваї маємо ініціативу під назвою «Місіонерські родини». Відповідно до неї вже 5 000 сімей вирушили на місії чи то у Парагваї, чи в інших країнах Латинської Америки проголошувати Євангеліє».