Митрополит Андрей Шептицький про правдивий мир

Кожна людина прагне правдивого миру, який несе в собі спокій та радість душі. Але, щоб глибше зрозуміти, поняття «правдивий мир» потрібно встановити внутрішній мир в кожному людському серці та душі. Отож, що означає збагнути в собі мир та прагнути до правдивого миру? Від чого це залежить? Відповіді на питання можна віднайти у аскетично-моральних творах Андрея Шептицького, який дуже мудро та детально розглядає питання внутрішнього та правдивого миру.

«Мир є прикметою, через яку людина сама із собою в згоді, прямує до одного всіма силами душі. Через упадок перших родичів, через первородний гріх, є в людській природі кожного внутрішня боротьба, внутрішня незгідливість, якій противиться, яку лікує Христовий мир. З огляду на різні влади й жадоби душі, може чоловік сам у собі бути такий розділений, що є неначе сам у собі в безнастанній війні. Передовсім пожадливість тіла нахиляє і тягне його в інший напрям, ніж того хоче воля, «тіло пожадає проти духа» (Гал. 5, 17). Але може бути суперечність і в одній і тій самій владі людини. І так жадоба помислів може чоловіка нахиляти й тягнути до двох протилежних дібр. Так само і воля може бути в собі розділена та наклонена то в один то в другий бік. Злука всіх тих порушень належить до миру, бо серце чоловіка неспокійне, як довго не має того, чого хоче, а навіть тоді, коли має щось з того, чого хоче, лишається інше, чого не має, і з причини того іншого є неспокійне й невдоволене. Тому кажемо, що згідливість є злукою волі різних людей в одному напрямкові, а мир кожному чоловікові зокрема дає єдність напрямків і єдність волі. Тим чином мир є порядком згідливости між людьми та впорядкуванням почувань і волі в самому чоловіці […].

Загалом кажучи, правдивий мир полягає на втихомиренні і злуці пожадань, у кожному зокрема і в цілому суспільстві. Пожадання можуть бути або правдиві і здорові, себто звернені до правдивого добра, або хворовиті, нездорові й фальшиві, себто звернені до сповидного добра. Тим той мир може бути правдивий і сповидний. Правдивий мир буде відноситися до пожадань і волі правдивого добра, бо кожне зло, хоч і видається часом добрим, з огляду на якесь частинне добро, може побуджувати пожадання чи волю, одначе в ньому є стільки зла, противного людській природі, що зло ніколи не заспокоїть людського серця; серце завжди лишиться неспокійне та змішане. Тому правдивий мир може бути лиш у добрих людях і з добрими людьми, може відноситися тільки до добрих пожадань і до доброї волі. Тому то правдивий мир мусить противитися й вести боротьбу з фальшивим, сповидним миром, мусить подолати сповидні та фальшиві пожадання» (А. Шептицький. Твори морально-аскетичні, Християнська Праведність (Частина перша), Розділ 8: Любов. Рік 1935).

Підсумовуючи фундаментальні думки митрополита Андрея Шептицького, слід звернути увагу і на тому, що кожна людина має певні бажання, пристрасті, які тягнуть її зробити щось добре або погане, від цього залежить який духовний чи фізичний спосіб життя провадить сама ж людина. Але, насамперед людина повинна пізнати свій внутрішній світ, усвідомити те, що її розум і воля мають діяти разом, встановити злагоду і спокій прямуючи в русі до Христа, прагнучи одного бажання – творити добро, прийнявши мир від Ісуса Христа, яким є «Князем миру» (Іс. 9,5), та поширювати його по цілому світі.

Підготував М. Варлам