Митрополит Ігор: «Користаймо з дару прощення, зі щирого покаяння, бо Ісус радо прощає на землі – у вічності не існує прощення, немає покаяння…»

Реколекції для дружин священиків Євр 9,24-28; Мр 8,27-31

Ісус був у дорозі. Господь дуже часто подорожував, за ним поспішали учні, тягнулися люди, очікуючи якогось чуда, дива, захоплюючись його повчанням і, звичайно, любили з’їсти риби зі смачним хлібом, що пропонував Ісус, вчиняючи чудо помноження! Не часто приходилося помножувати Ісусові рибу та хліб, але одного разу, він, на просьбу матері, Марії, перемінив багато води у вино, коли на весіллі усе вино випили. Рятував ситуацію і дуже успішно весільні господарі вийшли з цього трудного стану. Коли слуги зачерпнули з посуду, який перед тим наповнили водою й принесли старості, той, покушавши промовив: «… Кожна людина подає спочатку добре вино, а гірше – як нап’ються; [а] ти зберіг добре вино дотепер» (Ів 2,10). Хоч присутні уже достатньо напилися вина і Господь не засумував від того, щоб весільним гостям запропонувати ще 700-800 літрів доброго вина! Ось, доброта Бога, ось, щедрість та його любов до людей!

Святий апостол Марко описав, що одного разу Ісус із учнями простував селами Кесарії Пилипової і, між іншим, запитав учнів: «… За кого мене люди вважають?» Почув відповідь: «… одні за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного з пророків». Очевидно, що такими відповідями Ісус не був задоволений, бо вони не відповідали правді. Сам Господь не зупинився на цій відповіді, а скерував запитання до своїх близьких учнів: «… А ви ж за кого мене маєте?» – Стояли принишклі, мовчали, не мали готової відповіді. Тишу порушив учень Петро: «… Ти є Христос». Невідомо, що подумали інші? Поділяли відповідь Петра чи дивувалися, що він завжди швидко відповідає – часто, не вдумуючись. Подібну історію описав і святий євангелист Матей, лиш інші слова відповіді вложив в уста Петра: «… Ти є Христос, Син Бога живого» (Мт 16,16). Велику правду мовив апостол Петро, називаючи Ісуса, Сином Бога живого, Божим Сином. А Ісус, за текстом Євангелії святого Матея, так промовив: «… Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а мій Батько Небесний» (Мт 16,17). Ісус промовив, що сам Небесний Батько відкрив Петрові цю правду. Бо: «… ніхто не знає Сина, тільки Батько; ані Батька ніхто не знає, лише Син – і той, кому тільки хоче Син відкрити» (Мт 11,27). Ісус Христос себе не рекламував заявами, бо йому б не вірили та було б не етично переконувати когось, що: вірте мені, я – Бог. Тому святий апостол Петро, хоч багато помилявся в житті, однак, вибір впав на нього, щоб він сказав про Христа, що він – Син Божий, Син Небесного Отця! І нам дуже приємно знати й чути, що Ісус Христос – Божий Син, роджений від Небесного Батька! Він – рівний Батькові, а Небесний Батько – рівний Синові; ніхто нікого не перевершує, над ніким не старшує, усі рівні, важні, бо вони – Особи Божі, тут доречно згадати ще про Святого Духа як Третю Божу Особу! Ісус, почувши відповідь Петра, наказав усім, щоб про нього не розповідали, радше пригадував їм, що йому прийдеться багато страждати, старшина відцурається його, архиєреї та фарисеї; потім, його вб’ють, але він воскресне. Господь при такій нагоді представив учням справу про себе, долю, яка його чекала, лиш не вводив їх у смуток, бо підкреслив, що третього дня воскресне!

Таким навчанням Господь наводить на думку, що прийдуть дні лихі, що у житті людини не усе так легко, але слід надіятися на нього, бо все проходить, усе минає у світлі його воскресіння. Не треба піддаватися розпачу, не впадати у журбу, необхідно пам’ятати на Бога, як переможця всякої невдачі, бо – він усе направить, усе залагодить на добре. Людям варто уникати беззаконня, гріха боятися, бо вчинене зло руйнує добро та божий позитив душі. У листі до євреїв згадується про Ісуса Христа як переможця гріха, тому людям слід користати з Господнього дару, бо після смерті людини – суд і вічність. У вічності Христос не знесе людського гріху, бо беззаконня визначить невідкличне покарання. Користаймо з дару прощення, зі щирого покаяння, бо Ісус радо прощає на землі – у вічності не існує прощення, немає покаяння. Це легкий спосіб отримати прощення, примирення з Богом, бо Господь дуже ласкавий, любить свій народ та радо прощає усім, хто його про це просить!

Хай пресвята Богородиця виблагає нам щирого жалю, прощення гріхів та закінчення війни в нашій Батьківщині.