Митрополит Ігор Возьняк: Господь пам’ятає про кожну людину

З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:

• яким чином проявилася здатність здійснювати чуда, передана Ісусом своїм учням, у житті апостола Петра?
• чому розслаблений ніяк не міг отримати оздоровлення?
• що стало причиною незадоволення фарисеїв, які були свідками оздоровлення?
• про що нам сьогодні говорять ці чудесні історії з Євангелія?

Учні Ісуса, прислухаючись до нього, переконались, що Господь жодного слова не говорить даремно. Якось він звернувся до них словом правди: «Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство небесне. Хворих виліковуйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром одержали — даром давайте» (Мт. 10, 7–8). Учні йшли в народ, проповідували слово Боже та чинили багато чудес. Господь залишив учнів на землі, відійшовши в небо. Апостолам дарував свою владу та силу чинити чуда.

Чуда апостола Петра: оздоровлення і воскресіння

Святий Лука, в Діях апостолів описав подію, пов’язану з апостолом Петром, який прибув у Лідду. Зустрів чоловіка, що лежав вісім років спаралізований. Побачив й звернувся до хворого: «Енею, оздоровляє тебе Ісус Христос. Устань із твоєї постелі. І зараз же встав» (Дії 9, 34). Це чудо справило велике враження на присутніх, які повірили в Господа.

Розголос про апостола швидко поширювався між народом і доходив до сусідніх сіл та містечок. Якраз в Йопії померла Тавита, жінка, яка забезпечувала одягом вдовиць. Учні почули про Петра, послали двох мужів, щоб прибув у Йопію до померлої Тавити. Петро з мужами пішов негайно до Йопії, віддаль не була великою. Прибув до горниці, де лежало тіло Сарни, так її ще називали, зустрів вдовиць, які показували одяг та покривала, що виготовляла Сарна. Петро залишився сам у горниці, припав на коліна, молився, а потім промовив: «Тавито, встань. Вона розплющила очі… сіла» (Дії 9, 40). Присутні увійшли в горницю й зустріли живу Тавиту — багато повірили в Господа, подивляючи дивовижі діла, які чинив апостол Петро. Так Господь благословив своїх апостолів даром чинити чуда, щоб народ вірив у проповідування слова Божого та Ісуса Христа!

Овеча купіль і недужий народ

Святий євангелист Іван описує подію, яка сталася у Єрусалимі, в якесь свято, біля Овечої брами, де були басейни з водою. Там завжди збиралося багато хворих на різні хвороби. Коли наступало хвилювання води, ті, хто першими заходили у воду після збурення, видужували. Ісус подався поміж недужий народ й зауважив там чоловіка, якого збагнув духом довготривалу хворобу, бо уже 38 років й промовив до нього: «Чи хочеш одужати?» Чоловік не був готовий до такого питання, бо бачив оздоровлення у воді, а не в Творці життя. Хворий відповів, що він самотній і ніхто не допоможе йому доступити вчасно в порушену воду, вбачав відсутність людини, ближнього…

Серед присутніх хворих та тих, хто допомагав їм увійти у воду, панував стан егоїстичного настановлення, бо дбали про своє видужання. Не існувало якоїсь черги вступу у воду. Тоді Ісус вказав, що сила оздоровлення полягає не у воді й не в людині, а походить від того, хто дає життя! Ось поза входом у воду, оминаючи побувати в порушеній воді, Господь велів йому: «Устань, візьми лежанку свою і ходи» (Ів. 5, 8). Господь сказав хворому піднятися зі своїх гріхів, залишити гріховний стан й розпочати ходити в законі Божої любові!

Лікарі лікують, а Господь зцілює

Паралітик отримав можливість та завдання від Ісуса налагодити новий спосіб життя перед Богом й серед людей. І диво, чоловік підвівся на ноги здоровим, навіть підняв лежанку й пішов з нею. М’язи працювали без жодної реабілітації! А тут заговорили юдеї, які не допомогли жодного разу вступити хворому чоловікові у воду. Носити річ, на їхню думку, — це праця, тому в суботу не годиться переносити речі, бо фарисеї уважали обов’язком дотримуватися усних традицій рабинів. А Бог не уважав це за провину, велів нести лежанку як знамено покути видужалого за гріхи. Таким чином, чоловік отримав прощення беззаконня, а лежанка стала знаком оздоровлення.

Ісус навчав, що схеми виконання законів та правил не можуть замінити справжньої любові та праведності. Пройшло 38 років, хворий надіявся на оздоровлення від води, але не мав когось із людей близького до себе, щоб допоміг йому вилікуватися входом у зрушену воду. Навіть законовчителі не потрудилися в тому напрямі. Він не чекав лікаря, бо думав, що колись трапиться добра людина, яка кине його першим у зрушену воду і він видужає. Не розчарувався тим, що за довгий період часу ніхто не був ласкавий допомогти йому. А Господь знав про нього та про стан його хвороби. Правда, необхідно вдаватися до лікарів, отримувати їхню професійну допомогу в недузі. Але ще більше потрібно пам’ятати про те, що лікарі лікують, а Господь зцілює людину! Коли Ісус зустрів видужалого в храмі, то велів йому не грішити, бо існує загроза увійти ще в більшу недугу й втратити вічне життя!

Господь пам’ятає про кожну людину

Дякуймо Господу, що він пам’ятає про кожну людину серед мільярдів. Він звільняє людей від прогрішень та оздоровляє духовно й фізично. Тому благаймо Господа, спішімо йому назустріч, бо він шукає нас, щоб прощати провини, оздоровлювати та вести шляхом духовного відродження до отримання вічного щастя у небі!

О Маріє, наша Небесна мати, тобі відомі наші дефіцити у духовному житті. Допомагай нам у вірному служінні твоєму Синові, нашому Богові! Пресвята Богородице, виблагай у свого Сина закінчення війни в Україні!

† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський