Митрополит Ігор Возьняк про вшанування Хреста: «Цілуючи хрест, обіймаючи його, пригортаємо до себе Спасителя»
«Можливо, виглядатиме так, що зло перемогло. Однак, після смерті Господа на хресті прийшло воскресіння, прийшла тріумфальна перемога!» Такими словами підбадьорення і надії звернувся до вірних від час проповіді у Хрестопоклінну неділю, 7 квітня 2024 року, владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- звідки черпати силу під час складнощів та проблем у житті?
- чому християни вшановують і поклоняються знаряддю смерті Ісуса Христа — хресту?
- чим є наші щоденні хрести і чому важливо їх брати на себе?
- яким чином молитися до Господа у період цієї жорстокої і божевільної війни?
Пережиття страждань Ісусом Христом
Дякуймо Богу, що ми маємо Ісуса, Божого Сина, який співчував людським слабостям, відчував болі, переживав за людські гріхи. Він сам впадав у велике сум’яття, коли бачив знущання над собою, зраду своїх, відречення та втечу учнів, коли його спіймали вороги, а люди не перестали додавати гріхи до гріхів. Молився в Оливному городі перед своїми страстями, бачив усі свої терпіння, а з іншого боку його тривожила байдужість людей: «… впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти» (Мт. 26, 39). Цілковито годився з волею свого Небесно Батька, хоч мав велику тривогу. У такій скрутній ситуації навчив нас, що потрібно молитися, черпати силу з небес від Бога, не падати у відчай, протистояти злу та неправді…
Можливо, виглядатиме так, що зло перемогло. Однак, після смерті Господа на хресті прийшло воскресіння, прийшла тріумфальна перемога! Ісус, здавалося б, залишився сам, коли віддався у руки ворогам, був розп’ятий на хресті, де у великій агонії, але вповні контролюючи себе: «… скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже мій, Боже мій, навіщо ти Мене покинув?» (Мт. 27, 46). А його Батенько Небесний не покинув його, не забув за нього, лише показав нам, що на Бога потрібно надіятися до кінця, навіть якби здавалося, що усе вже втрачено. Добро, яке видається людям втраченим — у Бога залишається віднайденим!
Поклоніння Хресту Господньому і взяття свого хреста
Сьогодні у наших храмах вірні поклоняються хресту, припадають до нього, цілують хрест. Вони чинять так тому, що на хресному древі помер Ісус, наш Спаситель. Цілуючи хрест, обіймаючи його, пригортаємо до себе Спасителя, який відкупив нас, вмираючи на хресті. Надолужив своєму Батькові Небесному за людські гріхи та відчинив нам двері небес. Тепер ми знаходимося в області любові Небесного Батька! І хрест для нас — сила любові Сина Божого до кожної людини, до грішників!
Ісус звертався до людей, які слідували за ним: «Хто хоче за мною іти, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест та йде за мною» (Мр. 8, 34). Без хреста неможливо йти за Ісусом, бо хрест — випробовування любові людини до Христа, яке очікує кожну особу! Приймаючи життєві хрести, випробування, хвороби, несправедливості, невдачі, потурання нас іншими, тощо. Коли чинимо з любові до Господа, ці невдачі наближують нас до нього, до спасіння.
Молитва до Бога у період війни
На даний час несемо хрест війни, хрест крові, хрест смерті, каліцтва, несправедливості, хрест руйнування нашої країни, тощо. Так, ми кричимо на Господа, не погоджуємося з тим, що він допускає жорстоку війну: «Людські сини, їхні зуби зброя і стріли, і їхній язик острий меч» (Пс. 56, 5). Ми терпимо від ворога, який вбиває і засіває брехню, скрегоче своїми зубами, готовий нас пожерти! Звертаємося й просімо: «Встань, Господи, спаси мене, мій Боже, бо Ти побив всіх, що безумно ворогують проти мене, Ти знищив зуби грішників» (Пс. 3, 8).
Господи, благаємо тебе, воюй ти проти вбивць, що несуть терор, руїну, знищення, голод та беззаконня! Добрий наш Небесний Батьку, ти у давнину посилав свого ангела, який проганяв різні народи перед Ізраїлем. Ті народи, вони були грішними й тому ти не бажав йти з ними, однак ангел виконував твою волю та проганяв ворожі народи. Заступайся за нас і прожени ворога з нашої землі. Сказав Господь: «І пішлю мого ангела перед тобою, і вижене Аморрея і Хеттея і Ферезея і Ґерґесея і Евея і Євусея. І введе тебе до землі, що пливе молоком і медом. Бо не піду з тобою, тому що ти є народом твердої шиї, щоб Я не винищив тебе в дорозі» (Вих. 33, 2–3). І для нас вистарчить, Господи, твого ангела, який радо виконає твою волю й прожене чужий народ з нашої землі. Боже, ми хочемо йти за тобою, нести хрест, який ти даруєш нам, і хай на нас діється твоя свята воля. Хай буде Боже так, як ти бажаєш, а не як ми хочемо.
Пресвята Богородице, рятуй нас!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
About The Author
