Митрополит Мокшицький: «Мати Божа залишила глибокий слід у моїй формації і в моєму духовному житті»

До 30-річчя виходу в світ енцикліки Святого Отця Йоана Павла ІІ «Redemptoris Mater», КМЦ взяло інтерв’ю з архієпископом Мечиславом Мокшицьким, мирополитом Львівським.

– Тридцять років тому побачила світ енцикліка Йоана Павла ІІ «Redemptoris Mater» – про особливу роль Матері Спасителя в задумі Спасіння. На гербі Папа мав мотто «TotusTuus» (Увесь Твій). Ким була Марія для святого Йоана Павла ІІ? Чи пам’ятаєте про якийсь яскравий приклад його любові до Марії?

Святий Отець Йоан Павло ІІ, пишучи енцикліку «Redemptoris Mater», прагнув підкреслити велику роль Божої Матері в житті Церкви. Хотів також показати свою особисту довіру до Матері Божої, велику любов і шану до Неї, що зародилася ще в дитячі роки – адже він рано втратив земну матір. Також знаємо, що майбутній Папа ходив до парафіяльного храму поруч із рідним домом – до Матері Божої в образі Богородиці Неустанної Допомоги. І Вона замінила йому померлу маму.

Пізніше він часто розповідав, що як священик і єпископ найчастіше бував у паломництвах до санктуарію Матері Божої Кальварійської Зебжидовської, де довірив Їй своє священство, життя і служіння. Він казав, що складні й найважливіші вибори завжди робив там, у Кальварії.

Святий Отець унаочнив велику любов і шану до Пресвятої Богородиці також у своєму єпископському гербі, під яким розмістив девіз «TotusTuus». А згодом, уже як Римський Папа, доповнив його хрестом із літерою «М» унизу – символом того, як Господь Ісус назвав Її Матір’ю своєму учневі Йоану, а в такий спосіб і всій Церкві.

– Можна сказати, що цією енциклікою святий Йоан Павло ІІ розділив з усіма вірянами – тодішніми і майбутніми – свою любов до Марії. Яку роль ця енцикліка відіграє у житті та вченні Церкви?

Йоан Павло ІІ знав, що нам необхідний хтось, до кого можна прийти, довірливо розповісти про свої проблеми, труднощі, поділитися радостями. Він розумів, що людина потребує, окрім Господа Бога, ще когось близького. Усі ми прагнемо материнського тепла – а його кожній особі та всій Церкві може дати Пресвята Матір, Яка в історії Спасіння показала, що Вона є Матір’ю Доброї Поради, Матір’ю Милосердя, Матір’ю Помічницею. Святий Отець хотів, аби в нашому особистому житті й житті Церкви саме Вона була Заступницею і Супутницею на земних шляхах. У Польщі розвиткові культу Пресвятої Богородиці сприяв кардинал-примас Стефан Вишинський. І Йоан Павло ІІ продовжував цю справу своїм служінням.

– Ісус, взірець справжньої та досконалої людини і Спаситель людства, завжди перебував у центрі вчення Йоана Павла ІІ. Мабуть, енцикліка невипадково була підписана в день Благовіщення? Який особливий знак хотів подати цим Папа?

Справді, це було Благовіщення. День, коли Бог підтвердив обрання Марії й Вона стала Богородицею, Співвідкупителькою роду людського. І також саме тоді Слово стало Тілом – Спаситель прийшов на землю. Як на мене, це свято чи не важливіше навіть за Різдво, бо саме в день Благовіщення Слово стало Тілом.

– Нещодавно у Ватикані відбувся Синод католицьких єпископів про сім’ю. Незабаром запланований Синод, присвячений молоді. Це означає, що сім’я й молодь знов потребують особливої душпастирської уваги Церкви. Йоан Павло ІІ завжди говорив про Марію як про Зірку Євангелізації та покровительку родин. Як енцикліка «RedemptorisMater» може допомогти в євангелізації та катехизації? На що в ній насамперед варто звернути увагу душпастирям, коли йдеться про сім’ю та молодь?

В енцикліці Марія показана як провісниця Доброї Новини, як Вказівна Зірка, Яка веде нас до Свого Сина – Спасителя. У Кані Галилейській Вона звеліла: «Зробіть усе, що Син Мій вам скаже». Марія громадить навколо Себе дітей, збирає людей і показує нам правдиве джерело Спасіння й визволення людини з темряви.

Під час Благовіщеня, так би мовити, виникла Свята Родина, бо святий Йосип опікувався Господом Ісусом, коли Він був дитям. «Redemptoris Mater» звертає увагу на роль Марії в житті кожної родини. Ми знаємо, що Марія – це також вихователька й учителька для молоді. Вона показує нам, як із великою любов’ю й довірою прийняти волю Божу; показує, що й ми маємо чисто й непорочно, відповідально ставитися до кохання й шлюбу, учить дбати про виховання дітей.

– Чи є, на вашу думку, зв’язок між цією енциклікою та фатімськими об’явленнями, 70-та річниця яких випала в 1987 році та, відповідно, 100-ліття яких відзначає Церква цього року? Може, Йоан Павло ІІ якось коментував той епізод свого життя (замах 13 травня 1981 р.) або говорив про любов і пошану до Фатімської Божої Матері?

Йоана Павла ІІ називали «марійним Папою» – він мав велику шану до Пресвятої Богородиці. Вранішні молитви він починав, лежачи хрестом на підлозі спальні, відмовляючи одну з частин Розарію. Щоранку співав Годинки. Пізніше протягом дня він також не раз брав вервичку до рук. Знаємо, що під час міжнародних апостольських подорожей понтифіка у програмі завжди було відвідання місцевих марійних санктуаріїв. Він часто коронував ікони Пресвятої Діви, передавав їм у дар Золоту Троянду чи свій папський розарій. Його любов і пошана до Матері Божої була надзвичайно велика – Йоан Павло ІІ мав переконання, що Богородиця опікується ним, заступається за нього, береже його. І хотів розповісти всьому світу й усім вірним про цю роль Марії.

13 травня 1981 року голос цього, так би мовити, пророка наших часів міг би замовкнути. Святий Отець завжди наголошував, що зціленням завдячує Матері Божій Фатімській, говорив, що наступні роки понтифікату були йому подаровані. Він казав, що хтось стріляв, а хтось відводив кулю. І на знак подяки й упевненості у тому, що зцілення йому дала Матір Божа Фатімська, після одужання, повернувшись із клініки «Джемеллі», він поїхав до Фатіми. Там Папа пожертвував цю кулю як вотивний дар Матері Божій Фатімській – тепер куля розміщена в Її короні.

– Енцикліка «RedemptorisMater» зачіпає кілька тем, одна з яких – значення Року Марії. Які з думок енцикліки найбільш актуальні для українських християн у рік ювілею об’явлень Божої Матері у Фатімі? Які ваші особисті очікування щодо цього марійного року в Україні? Як душпастирі можуть донести до вірян його глибокий сенс?

Матір Божа Фатімська казала, що комунізм – це ніби кара Божа, Господнє попередження людям за їхній відхід від віри, моральних принципів і заповідей Божих. Знаємо, що комунізм був не тільки в колишньому СРСР, а й у Європі, у Польщі, в інших країнах. І послання Матері Божої Фатімської досі актуальне, бо заохочує нас молитися за навернення Росії, закликає до молитви про мир і до покути. Знаємо, що й нині – не тільки в Росії, а в Україні й у цілому світі також – надалі бракує шанобливого ставлення до прав людини, до Декалогу, до свободи віросповідання, бракує поваги до людського життя від моменту зачаття й до моменту смерті. Проте ми віримо, що цей ювілейний рік Фатімських об’явлень змусить побожних людей усього світу задуматися про своє життя і спонукатиме до молитви й покути, аби Бог міг благословити всі народи, які потребують Його милосердя й любові.

Конференція католицьких єпископів України оголосила 2017 рік ювілейним роком 100-ліття об’явлень Матері Божої Фатімської та закликала всіх вірян у перші суботи місяця, про які згадувала Богородиця в об’явленнях, читати молитву Розарію. Через це богослужіння, через реколекції й паломництва фігури Матері Божої Фатімської всіма парафіями нашої митрополії ми прагнемо причинитися до того, аби Бог споглянув милосердним поглядом на наш народ, на нашу країну та звільнив нас від ярма зла; аби в Україні запанував мир, люди перемінили своє життя й почали жити згідно з Божими заповідями, взаємно шануючи й підтримуючи одне одного.

Думаю, що священики через богослужіння та процесії 13 числа кожного місяця наближатимуть фатімський заклик до своїх вірних.

– Ви отримали священицькі свячення 1987 року, саме коли вийшла ця енцикліка. У її двадцятиліття ви отримали єпископську сакру. У вашому єпископському гербі є марійний мотив – яскрава зірка. Чи можна сказати, що для вас особисто ця енцикліка знакова?

Насамперед це був збіг обставин – бо саме 1987 року я завершив теологічні студії, семінарію, тоді й отримав свячення. Але хочу сказати, що юнаком, підлітком, дитиною я зростав у санктуарії Матері Божої Тартаковської, яка походить із теренів Львівської архідієцезії. Культ Пресвятої Діви також близький мені. Я ходив у паломництва до Кальварії Пацлавської, що поблизу Перемишля, згодом, уже кліриком, був паломником до Ясної Гури. І дуже тішуся з того, що Мати Божа залишила глибокий слід у моїй формації і в моєму духовному житті.

А зірка в гербі – Віфлеємська зірка, вранішня зоря – це водночас і марійний символ, і символ, що вказує на Її Сина Ісуса Христа, Спасителя та нашого Відкупителя.

– Дякуємо за розмову.

Інтерв’ю провели о. Дієго Саєз Мартін ОМІ та Роман Желєзний (спеціально для КМЦ)