Міжнародна богословська комісія: питання дбання про створіння – богословське

Міжнародна богословська комісія (МБК) опублікувала документ «Дбати про наш спільний дім», який закликає до «відповідальної та братерської відповіді Триєдиному Богу». Екологічне питання є богословським питанням: те, як ми дбаємо про Створіння, розкриває та структурує наші стосунки з Богом. Погіршення стану довкілля викликає занепокоєння, тому необхідні термінові заходи для забезпечення сталого розвитку планети. Усе взаємопов’язане: потрібно дослухатися до крику Землі та бідних.

Як з християнської точки зору відповісти на «екологічну та соціальну кризу», що є «короткозорою та самогубною» кризою, в яку потрапило людство? Це запитання лежить в основі нового документа Міжнародної богословської комісії (МБК) під назвою «Дбати про наш спільний дім. Відповідальна та братерська відповідь Триєдиному Богу». Опублікований у середу, 2 вересня 2026 р., отримавши схвалення Лева XIV, текст є результатом роздумів, що тривали з 2022 по 2025 рік. Вихідним припущенням є «потрійна зміна», яка з роками призвела до втрати спонтанного сприйняття природи як Божого створіння, до утвердження дедалі більш антропоцентричного та хижацького бачення стосунків між людиною та створінням, до поширення загальнопланетарної кризи.

Ніхто не є монадою, усе взаємопов’язане

Документ поділений на три розділи: у першому – «Спільний дім – діло триєдиного Бога» – підкреслюється «не лише божественний, а й троїчний відбиток», присутній у створеному світі, який висвітлюється через вчення чотирьох святих Учителів Церкви: Августина Гіппонського, Гільдеґарди Бінґенської, Бонавентури з Баньореджо та Томи Аквінського. Цей троїчний відбиток має риси таїнства – тобто є знаком «священної та прихованої дійсності», яка знаходить своє «найвище піднесення» в Пресвятій Євхаристії. Він також говорить про взаємостосунки, оскільки людина відповідає на своє покликання, правильно розгортаючи стосунки з Богом, з іншими людьми та зі створінням. Це означає, як підкреслює МБК, практикувати «дитинну безкорисливість щодо Бога»; «солідарність і милосердя щодо ближнього» та «піклування про спільний дім». Йдеться про питання рівноваги: як читаємо в докумені, «ніщо й ніхто не є монадою, усе взаємопов’язане», щоб творити «єдину спільноту життя».

Походження Всесвіту з точки зору науки та віри

У першому розділі також розгортається діалог із деякими науковими та філософськими уявленнями про всесвіт (наприклад, іманентизм, пантеїзм, супранатуралізм), де пояснюється, як віра в Бога-Творця пропонує те, чого не може дати наука, незважаючи на те, що вона «законно» досліджує початкові етапи існування Всесвіту. Адже якщо космологія розмірковує над тим, як виник світ, то віра пояснює, чому: Бог надає Всесвіту метафізичне, а не лише фізичне походження, і вільно покликає до існування те, що само по собі не існувало б.

Принцип суботи

Другий розділ – «Людина у спільному домі» – починається з роздумів про людину, створену «на образ і подобу Бога», що дає привід ще раз наголосити: відмінності – етнічні, гендерні, культурні, соціальні чи економічні – жодним чином не означають існування ієрархічної градації. Використання їх для дискримінації чи підкорення інших суперечить Божому задуму. Далі документ підкреслює важливість «принципу суботи», який дає землі один день на тиждень для відпочинку з повагою до її первісних ритмів, а людству – можливість дякувати Господу молитвою. Цей принцип також вчить «мати безкорисливий погляд, вільний від жаги володіти, панувати чи нападати».

Заклик до екологічного навернення

Тому МБК підсумовує деякі «дуже тривожні дані щодо погіршення стану довкілля»: зникнення біологічного різноманіття, яке «не є екзотичною розкішшю», а «ключовим фактором» продовольчої безпеки; забруднення атмосфери; погіршення якості води; війна, яка брутально прискорює руйнування довкілля; «надзвичайно серйозні» наслідки всього цього для найбідніших, чиї природні ресурси експлуатуються і які змушені мігрувати. Звідси й потужний заклик, з яким виступила Комісія: перед обличчям безпрецедентної екологічної кризи потрібні не лише наукові та технічні рішення – як-от суттєві зміни у системах виробництва, споживання, транспорту та використання енергії, – але й, насамперед, «зміна культурних цінностей», справжнє екологічне навернення у способі життя.

Гріх проти створіння і проти Творця

У цьому контексті документ пропонує говорити про «гріх проти створіння і проти Творця» – богословське формулювання, яке поєднує екологічну шкоду з неприйняттям божественного задуму творіння, уникаючи як суто наукової термінології (наприклад, «екоцид»), так і розмивання відповідальності. Адже нинішній історичний момент «вимагає від усіх, починаючи з тих, хто несе відповідальність за суспільне життя, вжити термінових заходів на користь сталого розвитку планети та придатності для життя нашого спільного дому. Це не лише етична, а й богословська вимога».

Євхаристія – «школа екології»

Погляд віри спонукає відкинути також «дві неприйнятні крайності»: хижацький антропоцентризм, який вважає людство «абсолютним господарем усього створіння», та біоцентризм або екоцентризм, що абсолютизує природу. Натомість християнська пропозиція полягає в «контекстуалізованому антропоцентризмі» (вираз Папи Франциска, який перейняв Лев XIV), що розглядає людину як «управителя та служителя створіння»: адже вона покликана як відповідально дбати про спільний дім, згідно з «задумом та законними інтересами власника», яким є Бог, так і співпрацювати у Божому задумі через «великодушне служіння». Це подвійне покликання знаходить свою вершину в Євхаристії – «школі екології» – завдяки якій заохочується «позитивне та проактивне ставлення до природи», тобто таке, що далеке від утилітарних чи налякано-захисних підходів.

Логіка ювілею, екологічна духовність і міжрелігійна співпраця

Третій розділ – «Піклування про спільний дім» – пропонує низку практичних рекомендацій, що базуються на п’яти фундаментальних стосунках людини. Зі стосунків із Богом випливає «логіка ювілею»: ґрунтуючись на братерстві та солідарності, які «визначають непорушну межу для жадібності у використанні Землі», а також на безкорисливості та покорі тих, хто «не піддається потягу заволодіти всім», така логіка веде до соціальної справедливості.

Зі стосунків із самим собою випливає «екологічна духовність»: на тлі сучасної технократичної парадигми, яка нав’язує шалений ритм у роботі та в особистому, сімейному, соціальному й релігійному житті, така духовність звертається до бенедиктинського принципу «ora et labora» (молись і працюй), запрошуючи до здорового, усвідомленого щодо споживання («кожен акт купівлі є моральним актом») та відповідального способу життя.

Зі стосунків зі створінням випливають такі принципи, як повага; сталий розвиток («необхідний критерій, який має регулювати систему життя та економічну модель, що її підтримує»); уважність до «розпачливого крику» Землі, «трагічно пов’язаного з криком бідних», які найбільше страждають від «наслідків неналежного поводження з планетою»; повага до життя (яка дозволяє людині користуватися природними ресурсами, але відповідно до потреб і поміркованості, а не шляхом безрозбірливої експлуатації); аскеза та піст (моральна відповідь на надмірне використання ресурсів, особливо в багатих країнах); а також диференційоване зобов’язання відповідно до відповідальності різних країн.

Зі стосунків із ближнім випливають: сакральність людського життя (безумовне й невід’ємне право, яке держави повинні захищати та сприяти його реалізації, у тому числі шляхом відмови від війни); загальне призначення благ (згідно з християнською традицією, «приватна власність не є абсолютним правом», а тому про спільний дім слід дбати також заради майбутніх поколінь); братерство (протиотрута від насильства, несправедливості та «фальшивого, егоїстичного, жорстокого й жадібного» індивідуалізму); милосердя (без любові людське життя віддаляється від Бога і стає нелюдським); та пріоритетний вибір на користь убогих, які дедалі більше наражаються на наслідки екологічної деградації та дедалі більше позбавлені ресурсів для пом’якшення цих наслідків.

Як п’яті і заключні стосунки МБК розглядає внесок у дбайливе ставлення до створіння, який роблять різні релігії. Особливо підкреслюються найзагальніші елементи: взаємопов’язаність усього, що існує, обов’язок шанувати всі живі істоти та відповідальність людини. Отже, «з точки зору християнської віри, двері є відкритими для міжрелігійної співпраці у спільній справі шанобливого збереження всього створіння, на служінні процвітанню життя та спільності з Трансцендентним, що є джерелом і основою кожного життя».

Моральна відповідальність

У підсумку документа Комісія ще раз наголошує, що екологічне питання є, зрештою, богословським питанням: те, як ми дбаємо про створіння, виявляє та формує наші стосунки з самим Богом. Свобода та моральна відповідальність залишаються незамінною основою будь-яких справжніх зусиль у сфері охорони довкілля. Тому текст закликає до «екологічного розвороту», який має бути водночас культурним і духовним, за зразком святого Франциска з Ассізі. Документ завершується словами надії: екологічна криза, хоч якою б серйозною вона не була, не підриває довіру до Бога, Який «творить все нове».

Джерело: Vatican News