Мова — важливий інструмент євангелізації

«Важливість мови в євангелізації сучасної України» — такою була тема Катехитичного симпозіуму, який відбувся 22-23 вересня в Інституті Богословських Наук, що в Городку на Хмельниччині.

Протягом двох днів богослови і катехити обговорювали такий важливий інструмент євангелізації, як українська мова.

У симпозіумі брав участь голова Літургійної комісії РКЦ в Україні єпископ Яцек Пиль та ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський.

Першого дня доповідачі та учасники зосереджувалися на очищені термінології, якою користується Римо-Католицька Церква в Україні, на уніфікації молитов та творенні нових релігійних термінів.

Другий день був здебільшого присвячений перекладам.

Бібліст о. др. Патрик Оліх OFM під час своєї доповіді розповів про відповідні та правильні біблійні переклади. Передусім доповідач зазначив, що у жодному випадку не можна робити перекладів з перекладів, лише з оригінальних мов. А, що стосується Святого Письма, то тут є ще набагато більше нюансів.

Проте отець наголосив, що не варто осучаснювати біблійну мову. Інколи цікаве слово може заохотити когось прочитати більше. «Іноді текст повинен бути незвичним, провокуючим, недостосованим до моди, а тому потрібні школи, курси, коментарі, що допоможуть краще розуміти світ Біблії. Для священиків не вистачить семінарії, тим більше для мирян не вистачить недільної проповіді. Необхідно постійно черпати щось нове й свіже, аби оживляти в собі життя Слова Божого, аби поглиблювати його розуміння, відкривати нові глибини Слова, що ніколи не буде до кінця пізнаним», — сказав о. Патрик.

Також о. Патрик Оліх OFM, який є головою Товариства біблістів РКЦ в Україні, представив його напрацювання. За словами отця, вже завершилася праця над першим томом Лекціонарія для вжитку в літургії Римо-Католицької Церкви в Україні. «Тексти Біблії, які там знаходитимуться, будуть повторюватися в усіх томах. Це особливо важливо для Євангелій та Псалмів. Тобто це перший, але дуже важливий крок, що ставить свій відбиток на всі наступні томи Лекціонарія», — сказав о. Патрик.

Про труднощі перекладу у роботі Католицького Медіа-Центру розповіла його працівниця с. Аліна Петраускайте. «Місіонер має вивчити мову регіону, де працює», — сказала с. Аліна. Проте, за її словами, в Україні у кожному регіоні розмовляють та моляться інакше. «Чи згодні представники різних регіонів відмовитися від свого і взяти щось загальне?» — запитала с. Аліна.

Сестра Августина зі Згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок представила свої катехитичні напрацювання на тему жестів під час Літургії.

Голова Літургійної комісії єпископ Яцек Пиль поділився із CREDO своїми враженнями від симпозіуму: «Критика дуже потрібна для того, щоб справа розвивалася. Та мова, яка була в Літургії, постійно еволюціонує. Потрібно розуміти, що 20 років тому був зовсім інший час. Тоді в Україні все тільки починало розвиватися. Літургійні переклади робилися і видавалися «на коліні» (непрофесійно — ред). Певний час ними користувалися. Згодом з’явилися новіші. Тепер знову оновлюємо і виправляємо помилки. І ще після нас буде над чим працювати. Тому такі зустрічі та діалог дуже потрібні. Але найважливіше все це робити без емоцій і пам’ятати, що Бог має бути на першому місці», — сказав єпископ.

Владика Пиль висловив подяку організаторам за те, що порушили таку важливу тему уніфікації релігійної термінології, та єпископу Леону Дубравському, який попри свою зайнятість виділив два дні для участі у симпозіумі.

Голова Літургійної комісії РКЦ прийняв висловлені зауваження стосовно термінології, проте, за його словами, недоцільно було би нині змінювати всі статути та печатки, перейменовувати структури. Це можна буде зробити згодом під час перереєстрації, сказав єпископ.

Але, що стосується подальшої роботи, то можна разом співпрацювати заради уніфікації термінів й уникнення помилок. Владика закликав присутніх науковців до співпраці, запропонувавши створити робочу групу у Кам’янець-Подільській дієцезії.

Підсумовуючи роботу симпозіуму, єпископ Леон Дубравський зазначив, що у дієцезії існує літургійний відділ, тому саме йому буде довірено посередництво з Літургійною Комісією при Конференції Єпископату України. Але також владика заохотив створити групу волонтерів при Катехитичному відділі, яка займатиметься перекладами Вчительського Уряду Церкви та Святішого Отця і подаватиме їх на розгляд відповідній комісії при Конференції єпископів України.

У завершальному слові, взявши під увагу всі доповіді, ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії додав кілька своїх зауважень:

« — Оскільки ми є Католицькою Церквою, то мусимо шанувати кожну традицію, беручи під увагу її історичну цінність, а також кожну національну меншину, а разом з тим, її культурну та філологічну спадщину;

— Національні меншини є багатством нашої Церкви в Україні, тому дуже добре розвиватися і вивчати не тільки українську мову, яку ми винесли з дому, але і мову людей, до яких ми послані, маю на увазі, крім української мови, польську та російську.

— На жаль, мушу зауважити слабке знання у деяких священиків польської, а навіть української мови, котрі її мусіли б знати досить добре;

— Щодо термінології, то Римсько-Католицька Церква має свою термінологію, її дотримується і її використовує в офіційних документах. Інші пропозиції є безсумнівно цікавими, але не можуть бути використані у катехезі чи у навчанні з амвони. При використанні їх у медіальних засобах, потрібно належним чином їх пояснити;

— Щодо змісту молитов, єпископ є головний літургіст у Дієцезії, і йому доручено опікуватись цими справами. В даний момент я підтримую всі молитви та пісні, які належать до літургійної та історичної спадщини Католицької Церкви у нашій Дієцезії. Ними молимось і продовжуємо їх друкувати у катехетичних зошитах.»

Остання дискусія розгорнулася наприкінці симпозіуму. Організатори та учасники зазначили, що не йдеться про «українізацію бабусь» чи заборону національним меншинам молитися рідною мовою, лише про можливість українцям молитися милозвучною українською та створення відповідної релігійної термінології українською мовою.

Працівниця Інституту Богословських Наук Аліна Рибакова розповіла, що через полонізацію її однолітки відійшли від Церкви. «У нас в Городку сполонізована вся парафія, проповіді теж виголошувалися в основному польською. Молодь мого віку відійшла від Церкви, тому що більшість не розуміла, чого від них хочуть. З мого класу на пальцях можна порахувати, скільки нас лишилося. Українська мова дуже важлива сьогодні. Я своїх дітей вчу молитов українською. Я їх вчу, що Ісус народився у Віфлеємі, а багато бабусь вважають, що Ісус – це поляк».

«Я живу на своїй українській землі. Чому я маю ще питатися дозволу на те, щоб молитися українською мовою? Я нікого не ображаю тим, що я спілкуюся на своїй землі українською. Якщо це когось ображає, то це він має якісь комплекси або шовіністичні настрої», — сказав проректор Інституту Богословських Наук о. Сергій Хитрий.

Ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський зізнався CREDO, що цей симпозіум став для нього випробуванням: «Усі перебували в напрузі. Кожен боронив своє, тому було складно стримати емоції. Але добре, що всі змогли висловитися та почути інших. Я теж дуже багато для себе прийняв. Не з усім погоджувався. Але слухав і хотів зрозуміти. Важливо — прийняти те зерно, яке Бог хоче засіяти, — сказав єпископ Леон. — Ми повинні розвивати українську мову. Ми — Католицька Церква і нам неважливо, в якій ми країні, бо ми є всюди і поважаємо мову та культуру кожної країни. У нас немає націоналізму та шовінізму. У Римо-Католицькій Церкві — на першому місті Христос, а потім уже все інше. Але потрібно вміти користуватися словом, щоб за його допомогою інші люди могли засмакувати віру», — підсумував для CREDO Катехитичний симпозіум єпископ Леон Дубравський.