На Вербну неділю у Дрогобичі відбулася Хресна хода за мир в Україні

На Вербну неділю громада храму Преображення Господнього Хресним ходом вулицями своєї парохії помолилася за воїнів, котрі захищають нашу Україну на передовій, за поранених та полонених, ув’язнених, безхатченків, тих, хто перебуває у лікарнях, самотніх людей.

Хода розпочалася від храму Преображення ГНІХ і пройшла вулицями: Стрийська – Грушевського – площа Злуки (вокзал) – Стрийська – Раневицька – Плебанія – Копистенського – Стрийська.

Березовий хрест, ікона Божого Милосердя і слова, які прозвучали на завершення Хресної дороги: «Немає більшої любові, ніж та, коли хто життя своє віддасть за друзів своїх», – були атрибутами нашої прощі. Немало дрогобичан, зокрема з парохії Спаса, взяли відповідальність на себе за нашу Україну і поїхали на Схід. Хтось повернувся, а хтось «життя своє віддав за друзів…».

Дорогами ми робили зупинки на місцях навчання, праці, проживання бійців і читали роздуми з глибоким змістом із Хресної Дороги для військових. Близько двохсот учасників молитовної ходи просили в Господа миру та цілісності для нашої держави.

Участь у прощі взяли воїни АТО, їхні родини, громада храму, священики парохії Преображення ГНІХ: прот. Любомир Митник – адміністратор храму, ієр. Богдан Волошин – сотрудник, а також помічники на Хресній ході: ієр. Мар’ян Мащикевич та Денис Богатко.

Молитовний спів страсних пісень вела п. Марія Гірняк за участю дитячого хору «Промінчики» та двох хорів «Сяйво», «Вірую». Розважання читали представники хорів, Молодіжної спільноти та спільноти Матері в молитві.

На завершення, біля Хреста перед храмом прот. Любомир прочитав чималий список Героїв, що проживали на території Самбірсько-Дрогобицької єпархії та життя своє віддали за Україну у зоні військових дій, померли в лікарнях внаслідок травм, пропали безвісти. За упокій їхніх душ спільнота помолилася Панахиду.

Відтак священик подякував за співпрацю міському голові м. Дрогобича Тарасові Кучмі, службі поліції, котра супроводжувала Хресний хід, та усім, хто взяв участь, допомагав в організації і молився.

Душа потребує живої молитви живих людей!

Вічна пам’ять нашим землякам!