Нас об’єднує Церква, вона – наш духовний центр: люди чуються українцями, бо ходять до української Церкви, до неї належать, – о. Павло Сербай
Українська діаспора у Бразилії – одна із найстаріших як серед українських громад за кордоном, так і як серед національних груп іммігрантів у самій Бразилії. Перші переселенці приїхали до Бразилії з Галичини в кінці XIX століття. Центром їх поселення стало засноване ними місто Прудентополіс (штат Парана), де діє церква св. Йосафата. Там править службу о. Павло Сербай – священик УГКЦ, монах ЧСВВ.
Отець Петро приїхав в Україну вже не вперше – на зустріч координаторів програми УГКЦ «»Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Про українську громаду УГКЦ у Бразилії й своє бачення розвитку живої Церкви він розважав у програмі «Добра розмова» 6 грудня в ефірі «Воскресіння. Живе радіо».
На сьогодні у Бразилії проживає близько 500 тисяч українців – нащадки іммігрантів різних хвиль переселення, які селилися в основному на території сучасного штату Парана з центром у Куритибі. Сьогодні УГКЦ у Бразилії має 23 парафії, 236 церков, 20 світських священиків і 60 ієромонахів Чину Святого Василія Великого. У 2014 році було Куритибська єпархія стала архиєпархією УГКЦ і митрополією св. Йоана Хрестителя.
Отець Павло – нащадок перших іммігрантів: «До Бразилії мої предки приїхали 130 років тому. Вже тут народилися мої прадід, дідо, мама, тато. Я – четверте покоління…»
Отець розповідає свою історію – як став монахом Чину святого Василія Великого: монахи і священики для переселенців були чи не легендою, від самих початків були поряд з людьми й несли Слово Боже. З хронік і переказів відомо, що іноді священик по два місяці перебував у дорозі, навідуючись у найвіддаленіші поселення. Сповідали, хрестили, освячували шлюби, проповідували і наставляли. Отець Павло змалечку відчував покликання, любов до Матері Божої і молитви, так і став монахом і священиком.
70% українців Бразилії проживає в районі Прудентополіса, і церква св. Йосафата, побудована у 1928 році, є центром духовного й національного життя діаспори. Нині у Прудентополісі – найбільша парафія українців за кордоном. Служба Божа правиться українською мовою.
«Прудентополіс – чи не найбільше місто українців у діаспорі, – розповідає о. Павло. -. Куди не зайдеш – у бар, аптеку, банк, українською тебе скрізь зрозуміють, серед персоналу завжди є хтось із українців чи тих, хто володіє нашою мовою. Українська церковна громада тут дуже розвинена і діяльна. Від самого початку, десь із 1910-х років, тут був і хор, і оркестр, і бібліотека… Зараз маємо і групу танцюристів, і бандуристів, маємо катехитичну й раду суботньої церкви – наразі при церкві св. Йосафата діє десь 12 рад з різних питань. Всі Літургії відбуваються українською мовою. Тільки в неділю ввечері – португальською. Ми це зробили спеціально, адже є багато мішаних подружь. Маємо хор, але на службі співає ціла церкв -.так мило слухати, коли двісті-триста людей разом співають…»
Щодо теми живої парафії, отець Павло Сербай сповідує кредо перших українських священиків у Бразилії – нести Слово Боже і тим самим об’єднувати людей.
«Нас тут об’єднує Церква, ми прив’язані до неї, вона – наш духовний центр, – каже він. – Ми вже четверте покоління, яке живе тут, у нас немає такої туги за Україною, як у наших дідів і прадідів. Всі дивуються, як ми зберегли мову. А все – завдяки Церкві. Наші люди чуються українцями, ходять до української Церкви, до неї належать…».
About The Author
