«Не бійся, бо Я з тобою»! Звернення Єпископів Венесуели до народу
«Не бійся, бо Я з тобою», – ці біблійні слова стали заголовком звернення єпископів Венесуели до свого народу, що було опубліковане у середу, 11 липня 2018 р., після завершення праці Пленарної Асамблеї Єпископату.
Важкий актуальний стан країни
У ньому єпископи вказують на те, що ситуація Венесуели щоразу погіршується. Адже більша частина населення не має засобів, щоб опертись жахливій гіпер-інфляції, яка сколихнула країну. При різних нагодах єпископи неодноразово звертали увагу на проблеми, пов’язані із різними сферами суспільного життя населення: харчування, здоров’я, безпеки, праці, гідної заробітної платні, тощо. Якість життя венесуельців дедалі погіршується, хоча й до того ситуація була досить драматичною. А зростаюча міграція наших днів позбавляє країну цінного людського ресурсу. Проте, не зважаючи ні на що, «Бог завжди поруч Свого народу», зокрема, у цей складний час, тому не можна піддаватись та падати у зневіру. На переконання єпископів, сьогодні особливо миряни покликані діяти задля того, аби їхній голос був почутий, та повинні зробити свій цінний вклад у політику.
Відповідальність Уряду
У своєму зверненні члени Єпископської Конференції Венесуели, зокрема, звертають увагу на політичну проблему, зазначаючи, що головним відповідальним за кризу, яку сьогодні переживає венесуельський народ, є Уряд країни. Не можливо подолати кризову економічну ситуацію за допомогою лише надзвичайних заходів, таких як роздавання ваучерів чи допомоги на покупки. Перш усього, слід поставити в центрі діяльності уряду «громадянина, венесуельця, конкретних чоловіка і жінку, які страждають та терплять з приводу актуальної ситуації». Ігнорувати народ, претендуючи при цьому говорити в його імені, – це риса, що притаманна тоталітарним режимам, які завжди закінчують зневагою людської гідності.
Проблеми виборів та міграції
У звернені єпископи вказали також й на незаконні вибори, які відбулись в Венесуелі наприкінці травня і були скеровані лише на те, щоб продовжити мандат актуального президента. На переконання Пастирів, сьогодні народ позбавлений елементарної свободи вибирати урядовців в справедливому виборчому змаганні, без шахрайства та фаворитизму.
Ще однією проблемою, на яку вказали венесуельські єпископи, – це міграція, яка призводить до того, що Венесуела стає «країною в діаспорі». Руки, які будували та підіймали країну, уми, які займалися дослідженнями та навчали, а також молодь, залишають Венесуелу, переїжджаючи в інші держави. Еміграція провокує жахливі наслідки: боротьбу, щоб знайти притулок в чужій країні; можливість потрапити у злочинні кола чи проституцію; відчуття відкинення; смуток тих родичів, які залишаються в рідній країні; повернення до руїни тих, які все-таки не змогли знайти бажаний притулок в іншій країні…
При цій нагоді, єпископи висловлюють також щиру вдячність Церквам різних країн, які завжди охоче допомагають венесуельцям в цих складних життєвих обставинах, зумовлених вимушеною міграцією. Однак, як наголосили єпископи у своєму звернені: «Венесуела чекає на повернення своїх дітей, щоб відновити шлях здорового прогресу».
Політична заанґажованість мирян та заклик до солідарності
На закінчення звернення єпископи Венесуели наголосили, що Слово Боже нас запевняє в тому, що Господь завжди є поряд із Своїм народом, зокрема, в найважчий час. А Церква не претендує на те, щоб замінити тих, які мають справу з політикою, Вона не прагне контролю над соціальною панорамою чи стати силою влади або опозиції. Однак, бажає заохотити мирянин, належним чином вишколених та свідомих своїх громадянських обов’язків і прав, виявити свою позицію, посприяти, щоб їхніх голос був почутий, та бути активними в політичному процесі, з метою, щоб також і в громадській сфері люди жили тими високими принципами і цінностями, які несе у собі християнська віра.
Члени Єпископської Конференції Венесуели закликали народ до солідарності, пригадуючи те, що єпархії і різні церковні інституції країни зробили і продовжують робити великий вклад у поширення масштабних кампаній допомоги тим, хто найбільше потребує, особливо щодо харчування і доступу до ліків. Слід продовжувати і зміцнювати такі дії солідарності, не забуваючи при цьому, про необхідність структурної переміни венесуельського суспільства.
About The Author
