Не піддаватися душпастирському індивідуалізмові і дбати про родини. Побажання Папи Франциска священикам

Радість, братерство, родина – це три ключові моменти промови Папи Франциска, яку він приготував для священиків дієцезії Кассано-алло-Йоніо. Але зустрічаючись з ними понад одну годину в суботу, 21 червня 2014 р., в катедральному соборі, він віддав перевагу неформальному спілкуванню та відповідям на запитання, а текст промови вручив для особистого ознайомлення.

Що може бути кращого для людини, як бути покликаною Богом? Підкреслюючи це, Єпископ Риму, насамперед, бажав поділитися зі співбратами у священстві радістю, яка випливає з дару покликання, отриманого від Господа Ісуса, покликання іти за Ним, нести Його іншим, нести Його слово і прощення. «Коли ми, священики, – зазначив він, – стаємо перед кивотом, зупиняємося біля нього на мить, у тиші, то знову відчуваємо на собі погляд Ісуса, який нас оновляє та оживляє».

Святіший Отець визнає, що «іноді не просто залишатися перед Господом». А це тому, що іноді «піддаємося опануванню речами або особами», часом відчуваємо певний дискомфорт, тому що «погляд Ісус нас трохи непокоїть». «Але це, – вказує Папа священикам, – приносить нам користь! В тиші молитви Ісус показує нам, чи ми трудимося, як добрі робітники, чи, може, трохи перетворилися у найманців; чи ми є відкритими й щедрими каналами, через які щедро виливається Його любов і благодать, чи, навпаки, ставимо себе у центрі, замість каналів стаючи екранами, які заважають зустрічі з Господом, зі світлом і силою Євангелія».

Далі Наступник святого Петра наголосив на «красі братерства, буття священиками у спільноті», красі того, що ідемо за Господом не самі, але спільно, «у великій різноманітності дарів та особистостей». «Це також нелегко, – підкреслив він, – це не дається саме по собі». По-перше, тому що «також і ми, священики, занурені в сучасній культурі суб’єктивізму, яка підкреслює власне “я” аж до ідолопоклонства». А іншою причиною є також «своєрідний душпастирський індивідуалізм, на жаль, поширений у наших дієцезіях». Тому Папа закликає священиків реагувати на ці явища «рішеннями на користь братерства».

Святіший Отець наголосив на важливості того, щоб священики розвивали сопричастя з Христом, яке «вимагає жити ним, шукаючи конкретних форм і відповідних до вимог часу й дійсності, але завжди – у апостольській перспективі та з місійним стилем, у братерстві та простоті життя».

Єпископ Риму звертає особливу увагу на важливість праці «з родинами і на корить родин». «Це праця, якої Господь від нас особливо вимагає в ці часи, які є важкими як для родини, як інституції, так і для конкретних родин з приводу кризи». Але саме через те, що це непрості часи, «Бог дає відчути Свою близькість, благодать та пророчу силу Свого слова. А ми, – підкреслює Папа, – покликані ставати для родин свідками і посередниками цієї близькості та пророчої сили».