Неділя Божого Милосердя

Коли люди чують слово «милосердя», реагують по-різному: одні думають, що йдеться виключно про якусь милостиню чи матеріальну допомогу і тому, або відкликаються позитивно або уникають цієї справи; інші асоціюють його (це слово) з «милосердним» відношенням до інших, тобто бути терпеливим до хиб наших ближніх та мирно на них реагувати. Рідко хто відразу подумає про Боже Милосердя, яке людина переживає на собі.

А варто для кожного з нас роздумати час-від-часу про Боже Милосердя, тим більше, що Провідна Неділя є Неділею «Божого Милосердя», як цього хотів блаженної пам’яті Слуга Божий Іван Павло ІІ, який 2 квітня 2005 року, о 21.37 годині за римським часом, саме в Надвечір’я свята Божого Милосердя, відійшов з цього світу. А в неділю Божого Милосердя 2011 року стає проголошеним «блаженним». Цей празник був установлений 2000 року, з нагоди канонізації, тобто проголошення святою, Сестри Фаустини Ковальської, апостолки Божого Милосердя, до якої вперше про встановлення цього свята Господь Ісус говорив в 1931 році, коли переказував свою волю щодо образу: “Я прагну, щоб було Милосердя святом. Хочу, і щоб цей образ, який намалюєш пензлем, був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня; ця неділя повинна бути святом Милосердя” (Щ. 49)… «В дійсності, милосердя є центральним осередком євангельської проповіді», – зазначив Папа Венедикт ХVІ минулого 30 березня, додаючи, що Бог об’явив людям власне милосердне обличчя, і не лише в часах Старого Завіту, але, ще більше, в Ісусі Христі, Який є втіленням Божої Любові. Ця милосердна любов осяює також і обличчя Церкви, проявляється, як у Святих Тайнах, особливо, у Святій Тайні Покаяння, так і у ділах милосердя. Усе, що Свята Церква каже і чинить, виявляє милосердя, яке Господь має для людині. Коли Церква відстоює якусь правду, чи добро, завжди це робить з любові до людини, щоб людина мала правдиве життя, і то життя у повноті.

Святіший Отець наголосив, що від милосердної Божої любові, яка втихомирює, заспокоює серця, також випливає правдивий мир у світі, мир між народами, культурами і різними релігіями. Папа додав, що Слуга Божий Іван Павло ІІ, подібно, як і сестра Фаустина Ковальська, став у свій час апостолом Божого Милосердя і який у 2002 році у Кракові-Лаґевніках сказав: «Поза Божим Милосердям немає ніякого іншого джерела надії для людських істот».

Це свято є днем особливого величання Милосердного Бога а також і часом особливих ласк для усіх людей. “Прагну, – сказав Господь Ісус, – щоб свято Милосердя було притулком і захистком для усіх душ, а особливо для бідних грішників (Щ. 699). Душі гинуть, незважаючи на Мою гірку муку. Даю їм останню надію на порятунок, тобто свято Мого милосердя. Якщо не величатимуть Мого Милосердя, згинуть навіки” (Щ. 965).

Величність цього свята випливає з незвичайних обітниць, які Господь Ісус зробив. “Хто в цей день приступить до Джерела Життя, — сказав Христос, – той отримає цілковите відпущення (Щ. 300). У цей день відкрита глибина Мого Милосердя, виливаю ціле море милостей на душі, які наблизяться до джерела Мого Милосердя; (…) хай не боїться наблизитися до Мене жодна душа, навіть якщо її гріхи були як пурпур” (Щ. 699).

Щоби отримати користь для наших душ, потрібно мати довір’я до Божої доброти та дієвої любові ближнього, а також бути в стані освячуючої ласки (без тяжкого гріха) й гідно прийняти святе Причастя. “Не знайде жодна душа виправдання, – пояснив Ісус, – доки не звернеться з довірою до Мого Милосердя, і тому перша неділя після Великодня повинна бути святом милосердя, а священики повинні у цей день говорити душам про це велике і незглибиме Моє Милосердя” (Щ. 570).

Івана Павла ІІ називають «Папою Милосердя» не лише тому, що він канонізував Сестру Фаустину Ковальську, але й написав Енцикліку «Бог, багатий милосердям» та встановив празник Божого Милосердя. Також і в Енцикліках Папи Венедикта XVI – «Бог є Любов» та «Надією спасенні» – багато говориться про Милосердя Боже.

Писав блаженної пам’яті Папа Іван Павло ІІ: «Милосердя виявляє світові справжнє обличчя Бога і правдиве обличчя людини». Милосердя пригадує про те, що Господь присутній у світі і по сьогодні, о Він є близько кожного з нас. Милосердя, яке здійснюють люди, свідчить про те, що в людському серці є багато добра і що людське серце ще не зачерствіло. Милосердя дає останні надії у цьому світі, повному всіляких неспокоїв та переживань. Боже Милосердя не оминає нікого, але люди так, вони оминають Боже Милосердя, або ним зловживають. Ми усім нашим життям повинні вказувати на те, що Господь милосердний, що Він не забуває про нікого.

Все що ми робимо і що може мати відношення до милосердя, ми його чинимо на зразок милосердя, яке Бог має до нас і відносно чого дав нам чітку вказівку: “Будьте милосердні як і Отець ваш Милосердний” (Лк. 6, 36). Таїнство Божого Милосердя є для кожної людини загадкою. Ісус нам показав Милосердя Отця: “Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти” (Ів. 3, 16–17). Христос об’являв безконечне Милосердя і любов Бога Отця, головно у притчах про Заблукану вівцю та Доброго Пастиря, про Блудного Сина і Милосерного Батька, у якій Icуc виразно об’явив тайну Божого Милосердя, що невгасно горить у Cepці Отця Небесного.

Серед блаженств Христос наголошує: “Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя” ( Мт.5, 7). А остаточний Його висновок такий: “ Будьте милосердні, як і Отець ваш Милосердний” (Лк. 6, 36).

Пише св. Фаустина: “Душі, які поширюють Моє Милосердя, оберігатиму їх протягом усього життя, як ніжна мати своє немовля, а в годину смерті не буду для них Суддею, а милосердним Спасителем” (Щ. 1075).

Суть культу Божого Милосердя полягає у християнській довірі до Господа Бога і діяльній любові до ближніх. Господь Ісус вимагає “довір’я від усіх створінь” (Щ.1059) і здійснення вчинків милосердя: дією, словом або молитвою. “Милосердя ти повинна виявляти завжди і всюди до ближніх, не можеш від цього ні усунутися, ні відмовитися, ні оправдатися” (Щ. 742). Христос прагне, щоб Його шанувальники виконали протягом дня хоча б один акт любові ближнього.

Пише Іван Павло ІІ в Енцикліці: «Ісус Христос навчав, що людина не тільки приймає і переживає Боже милосердя, але й покликана вона до того, щоб “мати милосердя” до інших: “Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя”. У цих словах Церква добачає заклик до діяльності, тому робить зусилля, щоб виконувати милосердя» (ББМ, 14).

Не забуваймо, що кожен з нас має обов’язок бути милосердним: Христос від усіх нас домагається діл милосердя. Св. Іван Золотоустий стосовно милостині висловлює найкращі похвали: «Милостиня, каже він, — цариця чеснот, швидко підносить людей у небесні зводи, вона — найкраща заступниця. Велике діло — милостиня… Високий політ у милостині: вона розтинає повітря, проходить місяць, зноситься понад проміння сонця, досягає самих небес. Але й там вона не зупиняється; навпаки, переходить і небо, обходить і збори Ангелів, хори Архангелів і всі вищі Сили, і стає перед самим царським престолом… Дай хліб і візьми рай! Дай мале та візьми велике! Дай смертне і візьми безсмертне! Дай тлінне й візьми нетлінне!»

Св. Іван Золотоустий про силу милостині навчає: «Нема гріха, що його не можна б очистити, що його не могла б знищити милостиня. Всякий гріх нижче від неї. Вона — пригожий лік на всяку рану».

Діла милосердя двоякі: щодо тіла і щодо душі. Св. Євангеліє щодо тіла визначає такі діла милосердя: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього в дім прийняти, недужому помогти, в’язня відвідати, померлого похоронити. В книзі Приповідок читаємо: «Хто чинить добро бідному, той Господу позичає, і Він йому відплатить за його добродійство» (19,17).

Окрім діл милосердя щодо тіла, є ще діла милосердя стосовно душі. Вони такі: грішника навернути, невіжу навчити, в сумніві порадити, сумного потішити, кривду терпеливо зносити, образу зі серця прощати, за живих і померлих молитися.

Св. Іван Золотоустий, заохочуючи нас до діл милосердя, каже: «Велике діло — милостиня. Полюбім її, вона не має нічого собі рівного. Вона може змити гріхи й охоронити від засуду. Ти мовчиш — а вона стоїть і тебе охороняє. Що більше, тоді, як ти мовчиш, тисячі уст дякують за тебе».

Моє побажання для кожного з Вас: будьмо милосердні, чинімо милосердя, поки живемо і маємо на те час. Не шукаймо оправдань, щоби не чинити милосердя. Господь нехай допоможе нам бути милосердними.

о. Йосафат Бойко, ВС

Джерело: www.pkm.if.ua