Немає толерантності до ворогів толерантності. У цьому полягає сучасна демократія.

Умовою легальності аборту є мовчання про те, чим він насправді є. А хтось у Брюсселі зважився порушити це правило. І отримав за своє.

У демократичних країнах формально не існує цензури. Але спробуйте зробити щось, чого не хоче «група, яка тримає владу». Вам не допоможе ні легальність, ні дотримання процедур, не допоможуть протести. Вони втрутяться і ніхто за вас не заступиться. Тому що ви порушили прогресивне табу, підняли брудну руку на найпрекрасніші досягнення цивілізації. До таких речей, яких не можна рухати, належить аборт. Захід вже призвичаїв громадян до «права», яким є можливість вбити дитину, що протестуючих проти цього злочину всюди сприймають як саботажників, які поклали око на гарячу воду у їхніх кранах. Ось чому Марін Ле Пен у Франції, хоча наче консерватистка, не збирається чіпати аборту. Тому що це не окупиться.

Отже, навіть у Брюсселі можна бути пролайфом, але «лайтовим». Можна заохочувати оцінювати вартість людського життя, можна навіть плакати показувати з красивими повзунками. Але спробуйте зробити щось таке, що посміла зробити Фундація Pro-право на життя, яка у Брюсселі організувала пікет проти абортів (читати текст Пікет у Брюсселі розбитий).

Таких речей там робити не можна, бо на плакатах Фундації показано, як виглядає ця «гаряча вода в крані». На цих плакатах видно червоним на білому, в чому полягає те, що виглядає таким чудовим, таким легальним і прогресивним. Силою цих плакатів є просто правда: картина, якій не можна заперечити. Там видно, що «право на аборт» – це ніщо інше, як просто згода на звіряче вбивство найбільш безневинних і найбільш незахищених людей. Світ має з цим проблеми, бо як протестувати проти «брутальності образу», якщо реальність, яку ця картина описує, є ще більш брутальною? Ці плакати не дозволяють спокійно працювати задля «добрих людей», що є улюбленим заняттям ситих західних суспільств. На це просто нема ради – з цією реальністю можна або погодитися, або її закричати. У Польщі це робили неодноразово, – і хоча не вистачає обох рук, щоб порахувати кількість процесів, які виграла Фундація, – досі витягують аргументи з «вразливості».

Сьогодні «вразливі» виявилися бельгійці й, напевно, їм не буде важко виправдати беззаконня, якого допустилися ліквідовуючи пікет. Щось вигадають, а люди підтримають цю несправедливість, бо хто там не має на совісті убитого немовляти? Не дивно, що такий погляд спричиняє їхню агресію – стільки платять психологам за приборкання післяабортивного синдрому, а тут хтось одним плакатом наново все роздряпує.
Таким пікетам, отже, треба сказати «ні». Немає толерантності до ворогів толерантності. У цьому полягає сучасна демократія.

Franciszek Kucharczak