Німці хочуть захистити вчення Церкви: рух «Pro Fide Ecclesiae» – відповідь на Синодальний шлях

«Ми хочемо захищати католицьку віру від єретичних інтерпретацій та фальсифікацій», – заявляють німецькі католики, які заснували рух Pro Fide Ecclesiae («За віру Церкви»). Ця ініціатива має стати відповіддю на Синодальний шлях, надаючи голос більшості католиків, які залишаються вірними вченню Церкви і не ототожнюють себе з поглядами та діяльністю Центрального Комітету Німецьких Католиків (ZdK) або з орієнтаціями, напрямами, які підтримує частина єпископату.

Заснований 12 липня в Оффенбаху-на-Майні поблизу Франкфурта-на-Майні, рух позиціонує себе як об’єднання мирян, водночас залишаючись відкритим і для духовенства. Його метою є поширення вірності вченню Церкви та співпраця з іншими об’єднаннями, які поділяють таку ж доктринальну позицію.

Його голова, адвокат Томмі Шотт, вважає, що значна частина німецьких католиків позбавлена належного представництва. «Ми не є меншістю в парафіях», – запевняє він, висловлюючи жаль із приводу того, що вірні, які дотримуються традиційного вчення Церкви, практично не представлені в офіційних дискусіях та ЗМІ. Переломним моментом, на його думку, став нещодавній Католицький день (Katholikentag) у Вюрцбурзі, під час якого деякі виступи прихильників реформ поєднували католицьку віру із соціальними вимогами.

Шотт відкидає основні постулати німецького Синодального шляху.

«Скасування целібату для священників, висвячення жінок і сексуальна мораль, що суперечить Святому Письму, — це не просто інший спосіб бути католиком; це просто некатолицьке», – наголошує лідер руху.

Синодальний шлях, започаткований у 2019 році ZdK та Конференцією німецьких єпископів, мав стати відповіддю на кризу, спричинену випадками сексуального насильства в Церкві, шляхом широкої дискусії про здійснення влади в Церкві. Але з часом пропозиції щодо висвячення жінок, благословення одностатевих пар, змін у сексуальній моралі та розподілу влади в Церкві між духовенством та мирянами почали породжувати суперечки.

Апостольський Престіл кілька разів втручався, нагадуючи що Церква в Німеччині не може самостійно ухвалювати рішення, які впливають на всю Вселенську Церкву, зазначає Opoka.