Новий Держсекретар Ватикану. Хто такий П’єтро Паролін?

31 серпня Папа Франциск прийняв відставку кардинала Тарчізіо Бертоне і призначив новим держсекретарем Святого Престолу Архиєпископа П’єтро Пароліна.

У цій статті розглянемо біографію монсеньйора Пароліна – екс-Нунція у Венесуелі, що став фактично «Прем’єр -міністром» Ватикану.

П’єтро народився взимку, 17 січня 1955 року, на півночі Італії, в комуні Скьявоне, поблизу Віченци. Навіть зараз це тихе і маленьке містечко, населення якого ледве перевищує дві тисячі осіб.

Зростав у віруючій родині. Його батько був побожним чоловіком, а на життя заробляв, продаючи сільськогосподарську техніку. Батько загинув в автокатастрофі, коли П’єтро було 10 років. Мати, вчителька в початковій школі, стала для нього, молодшого брата і сестри прикладом працьовитості, любові і вірності Богу. П’єтро був міністрантом в місцевій парафії, де вперше відчув покликання до священства, на формацію якого вплинули такі особистості, як о.Джузеппе Арена і кардинал Еліа Анджело Далла Коста (архиєпископ Флоренції з 1931 по 1961 рік). У 1969 році, у віці 14 років, П’єтро вступив до семінарії Віченци, де наставники відзначали його здібності у навчанні.

Після того, як у віці 25 років він був висвячений на священика єпископом Оністо в 1980 році і після двох років служіння вікарним священиком на парафії Святої Трійці в Скіо, в північній Італії, він був направлений на навчання канонічного права в Папський Григоріанський університет – «кузню нунціїв». Намір полягав у тому, щоб дати йому місце в єпархіальному суді в сфері пастирської опіки сімей. Але з благословення єпископа його відправили на дипломатичну службу Святого Престолу.

Влiтку 1983 р. вступив до Папської Церковної Академії і в 1986 році захистив дисертацію, після чого відправився у свою першу місію: три роки служіння в нунціатурі Нігерії і ще три (1989-1992 рр.) в нунціатурі Мексики. У Нігерії він брав участь у вирішенні питань християнсько-мусульманських відносин, а в Мексиці включився в роботу, яка призвела до юридичного визнання Католицької Церкви в 1992 році і встановлення дипломатичних відносин між Святим Престолом і Мексикою. У його послужному списку значаться також Іспанія, Італія, «карликові» Андорра і Сан -Марино.

З 2002 по 2009 рр. П’єтро працював у Курії, будучи заступником Секретаря відносин з державами. Він допомагав трьом міністрам відомства – Жан-Луї Торану (2003), потім три роки працював з Архиєпископом Джованні Лайоло, і закінчив працю при діючому Секретареві Домініко Мамберті.

Першим серйозним завданням Пароліна була участь від Ватикану в переговорах за договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Виступаючи в 2006 році у Відні, монс. Паролін зробив акцент на «розвиток ядерної енергетики для мирних цілей», а також наполягав, що «всі труднощі повинні бути подолані через дипломатичні канали».

На початку понтифікату Папи Бенедикта XVI, Паролін очолював делегацію Ватикану, двічі вилітаючи до Пекіна для проведення переговорів з китайськими чиновниками для вирішення проблем, з якими стикаються християни в Китаї.

Далі служіння «закинуло» Пароліна до В’єтнаму, де з 1990-го року мляво тяглися переговори комуністичного уряду та Ватикану. Незважаючи на те, що В’єтнам має одну з найбільших католицьких громад у всій Азії, вижити при строгому, хоч і трохи ліберальнішому останнім часом, комуністичному режимі, непросто. Паролін приїхав, щоб, так би мовити, «будувати мости» і сприяти встановленню дипломатичних відносин між двома країнами.

Після успіху у В’єтнамі Папа Бенедикт XVI зробив П’єтро Пароліна повноправним Нунцієм і уділив йому єпископську хіротонію з титулярною областю Акуіпендіум. Папа відправив єрарха до Венесуели, де соціальна політика Уго Чавеса залишала все менше місця для Церкви в житті простих людей. Також держава відкрито втручалася в діяльність Церкви, що призвело до відкритого конфлікту між президентом та місцевими єрархами. На думку кардинала Хорхе Уроса Савіно, Чавес впевнено вів країну до тоталітаризму.

Але весь католицький світ дізнався про нього 31 серпня 2013 р., коли Папа Франциск, слідуючи какону 354 ККП, прийняв відставку Державного Секретаря Тарчізіо Бертоне, попросивши його виконувати свої обов’язки до 15 жовтня, призначивши на його місце П’єтро Пароліна.

Архиєпископ нагороджений двома Орденами. У 2005 йому вручили нагороду «За заслуги перед Італійською Республікою» в ступені Кавалера. В 2009 році він був нагороджений таким же Орденом, але вже в Німеччині і у вищому ступені – Командора.

Тепер Архиєпископ П’єтро Паролін, екс-заступник МЗС Ватикану, Нунцій у Венесуелі, який своїми очима бачив силу соціалізму в двох непростих країнах, став 59-им Держсекретарем Святого Престолу (наймолодшим на цій посаді з часів Еудженіо Пачеллі (Пія XII).

Кардинал Джованні Лайоло прокоментував призначення, особливо відзначивши особисті якості П’єтро Пароліна, такі як мудрість, смиренність, здатність реально оцінювати ситуацію: «Я завжди захоплювався ним. Для мене його призначення держсекретарем є гарною новиною. Це гарна новина для Церкви і, зокрема, для Святого Престолу». Також Лайоло додав, що монсеньйор Паролін настільки хороший, що його вибрав би кожен Папа, щоб зробити разом з ним ще один крок Церкви вперед.

Як би не було, його чекає довга дорога, нелегкий хрест і підвищені очікування – чи впорається «новачок» з потужною куріальною машиною? Чи стане справжньою опорою для Папи-аргентинця?

Підготував: Анатолій Максимов

За матеріалами http://icatholic.ru