Нововведення для постуляторів в справах святих

Увійшло в дію «Положення про постуляторів», приготоване Конгрегацією в справах визнання святих. Префект Конгрегації пояснює зміст і генезис документа в інтерв’ю ватиканським медіа. Обмеження до тридцяти активних справ на римській фазі та виключення кардиналів, єпископів й посадових осіб Конгрегації з можливості виконувати роль постулятора.

 

У Ватикані вперше оприлюднено нормативний документ, повністю присвячений постаті та функціям постулятора у справах беатифікації та канонізації. Префект Конгрегації у справах святих Кардинал Марчелло Семераро в інтерв’ю для L’Osservatore Romano, розповів, зокрема, про два найважливіші нововведення, що містяться в «Положенні про постуляторів», яке набуло чинності 11 жовтня, в річницю початку Другого Ватиканського Собору.

Плід «синодальної» праці

За його словами, раніше для полегшення роботи постулятора були розроблені та розповсюджені деякі допоміжні засоби у вигляді Vademecum або Codex pro postulatoribus. Нововведення полягає у тому, що раніше нормативний документ, який стосується виключно постаті та функцій постулятора, ніколи не розроблявся та не оприлюднювався. Ідея документу випливає із необхідності зібрати в єдиному тексті практику та особливе папське законодавство у справах святих, що стосується їхньої діяльності. Положення є результатом спільного дослідження, який кардинал Марчелло Семераро назвав «синодальним».

Над початковим текстом документа працювала робоча група, до складу якої входили деякі постулятори та посадовці Конгрегації. 30 серпня 2021 р. кардинал Семераро представив остаточний документ Папі Францискові, який дозволив підписати його та оприлюднити.

Огляд документа

У початковій частині тексту описано норми, які визначають особу постулятора, вказують вимоги, перераховують завдання, які він покликаний виконувати, уточнюють спосіб призначення та розглядають адміністративні аспекти. Два нововведення – обмеження до тридцяти активних справ на римській фазі для одного постулятора та неможливість виконувати це завдання кардиналами, єпископами й посадовими особами Конгрегації – випливають із усвідомлення серйозності зобов’язань, необхідних для кожної справи беатифікації та канонізації.

У наступних частинах Положення конкретно і детально розглядає роль постулятора спочатку на дієцезальному/єпархіальному етапі справи, а потім на тому, який називається римським, тобто, коли канонічна процедура продовжується в Конгрегації у справах святих. Нарешті, документ зосереджується на завданнях постулятора на момент беатифікації, канонізації чи надання титулу Учитель Церкви. Положення завершується деякими міркуваннями щодо роботи постуляторів стосовно реліквій та останків.

Роль, яку слід виконувати як служіння

За словами кардинала Семераро, ідеальним постулятором є той, хто виконує своє служіння як таке, що здійснюється в Церкві та на благо Церкви. Папа Франциск, говорячи про постуляторів наголошував, що справи, якими вони займаються, – це «реальності духовного характеру; не лише процедурні, але й духовні». Це потрібно чітко усвідомлювати.

Хоча з юридичної точки зору постулятор зобов’язаний оперативно виконувати всі кроки, передбачені канонічною процедурою беатифікації та канонізації, однак, його завдання в жодному разі не можна зводити лише до юридичної ролі. Насправді, він займається розповсюдженням відомостей про кандидата на прославу та заохочує просити в нього заступництва. Отож перед тим, як офіційно розпочати справу щодо геройських чеснот, мучеництва за віру чи дарування життя, постулятор повинен звернути особливу та належну увагу на перевірку наявності справжньої, тривалої та широкої популярності й ознак святості.

Постать постулятора

Постать постулятора та його посада і далі залишається важливими і, водночас, делікатними. Новий Регламент, щойно оприлюднений, є ознакою потреби нинішнього часу. «Якщо постулятори ставляться до свого завдання серйозно і в дусі Церкви, то можуть багато зробити для справ визнання святих та для блага Церкви», – зазначив Префект Конгрегації в справах святих.