о. Андрій Логін: “COVчег – благодійна програма, яка має на меті допомогти людям уберегтися від зараження і підтримати тих, хто цього потребує”

У Львові, на базі Шпиталю Андрея Шептицького, в останні дні березня стартував благодійний проект Львівської архиєпархії УГКЦ – COVчег. Цей проект – приклад спільних зусиль Церкви, медиків, волонтерів, благодійників – всіх людей доброї волі, у боротьбі з пандемією коронавірусу. У програмі «Добра розмова» з Тарасом Бабенчуком директор Шпиталю отець Андрій Логін розповідає про деталі проекту. Інформація про COVчег – на сайті шпиталю та його сторінці у Фейсбуку https://www.facebook.com/SheptytskohoHospital/

Назва проекту свідчить сама за себе: це і виклик пандемії COVID-19, і Ковчег як місце порятунку і спасіння…
Так. Ми хочемо ствердитися у тому, що маючи віру в серці і готовність об’єднуватися і працювати, можемо спільними зусиллями обернути все на добро. COVчег – благодійна програма, яка має на меті допомогти людям уберегтися від зараження і підтримати тих, хто цього потребує. У ній є кілька напрямків – медичний, соціальний, психологічний і, звісно, душпастирський. Проект виник з благословення митрополита Львівського Кир Ігора (Возьняка) як відповідь на настанови глави УГКЦ Блаженнішого Святослава: Церква ніколи не залишається осторонь, коли йдеться про добро народу і життя людей. Поки що він охоплює лише місто Львів, але вірю, що зусиллями людей доброї волі цей проект розвиватиметься і надихне на щось схоже й інших…

Цікаво, що один із основних напрямків – психологічна допомога і максимальна підтримка лікарів, які працюють з хворими та ініфікованими. На жаль, цьому аспекту не завжди приділяється належна увага…
У цьому плані нинішня ситуація нагадує 2014-2015 рік, коли постало питання про психічне здоров’я військових і тих, хто постраждав на Майдані… Сьогодні у медичній сфері мало відкритості до питань психологічного супроводу. Ми уважно відслідковували усі повідомлення, які надходили з Італії та Іспанії, і бачили, наскільки швидко виснажується людина в умовах багатогодинної напруженої роботи і коли стає свідком численних смертей… Слава Богу, на даному етапі ситуація у нас такою не є, але розуміємо також, що, за будь-яких обставин, медичним працівникам не варто нести ці тягарі додому. У 2015 році шпиталь Шептицького створив центр психічного здоров’я, у якому психологи, психотерапевти, психіатри та військові капелани надають комплексну допомогу військовим. Маючи такий досвід, ми розуміємо, що він буде корисним зараз і для наших медиків: ми готові до цієї справи і, думаю, у найближчі дні нам вдасться її розпочати…

Хто уже долучився до цього проекту, окрім шпиталю Шептицького, фундації УГКЦ «Духовне відродження» і Львівської архиєпархії?
Ми мали зустрічі у Львівській міській раді і дійшли до спільної думки: не дублювати дії міста і Церкви, а взаємодіяти й доповнювати одне одного. 30 березня підписано меморандум про співпрацю з департаментом гуманітарної політики ЛМР – зокрема, у частині соціальної і медичної складової програми COVчег.А напередодні, 29 березня, відбулася зустріч представників різних церковних спільнот і конфесій, які мають осідки у Львові. Там, окрім УГКЦ, були представники Римо-католицької Церкви, Православної Церкви України, Вірменської апостольської Церкви, кількох церковних організацій. І також було підписано меморандум про співпрацю і створено екуменічний комітет медичної та соціальної допомоги. Можна сказати, що це об’єднання є й історично важливим як свідчення і заохочення для християн об’єднувати зусилля для загального добра.

Які напрямки роботи уже стартували? Наскільки відомо, в першу чергу, це допомога соціально незахищеним і тим, хто перебуває в зоні ризику…
З 31 березня шпиталь Шептицького готує добові набори теплої їжі, і волонтери розвозять їх потребуючим. Списки ми отримали від територіальних центрів соціальних служб, які мають на обліку людей з інвалідністю, неповні сім’ї з такими дітьми, інші категорії людей, які справді дуже потребують цієї допомоги. Нам важливо, що інформація, яку ми отримуємо від міської влади, достовірна і перевірена, це на сьогодні вкрай важливо. Оскільки йдеться про масштабну роботу, у перший тиждень ми відпрацьовували логістику. Наразі їжа готується у шпиталі, але до співпраці уже зголосилися ще п’ять кухонь: можливо, постане потреба готувати їжу у великих кількостях, і йтиметься не про сотні, а про тисячі таких наборів…

А хто ці волонтери?
У більшості, це молоді люди, які мають власні авто. Ми запрошуємо долучатися тих, хто має можливість і бажання присвятити цій справі десь із годину часу на день, щоб доставити по 5-10 комплектів їжі потребуючим. Наразі бачимо, що люди зголошуються: є окремі волонтери, є й цілі церковні молодіжні спільноти…

Чи йдеться про участь шпиталю Шептицього у лікуванні хворих на коронавірус і тих, хто контактував з ними?
Наш шпиталь – церковна установа, яка має ліцензію на медичну практику: це фактично церковна лікарня, створена у 20-ті роки минулого століття за підтримки і участі митрополита Андрея Шептицького. Ця лікарня тоді також була частиною протидії епідемії – епідемії тифу. Тому ми бачимо свій обов’язок і можливості від імені Церкви послужити і в медичній сфері. Знаємо, що є багато людей, які не уклали декларації із сімейним лікарем – ті, хто нещодавно повернувся з-за кордону, чи навпаки, не зміг вчасно виїхати. Мова йде, у першу чергу, про людей із підозрою на зараження коронавірусом. Наші працівники співпрацюватимуть із відповідними міськими службами у питанні екстреної медичної допомоги для таких людей.

Хто ці медики, які працюють у мобільних бригадах шпиталю, і чи мають вони необхідні засоби безпеки?
Працівники, які зголосилися для роботи у нашій програмі – це мобільні медичні групи із трьох чоловік (лікар-терапевт, медсестра і водій). Також працює екстрена телефонна лінія, на якій працюють наші лікарі: вони вирішують – можна проконсультувати людину дистанційно чи справді є необхідність виїзду додому. Наша принципова позиція: ми не виїжджаємо на кожен виклик, який до нас надходить. Ми, в першу чергу, працюємо дистанційно – так, як це рекомендовано й сімейним лікарям.

Номер екстреної допомоги і консультації шпиталю Шептицього для питань медичного характеру: 0 800 200 112

Щодо безпекових умов: від самого початку програми COVчег до команди долучений інфекціоніст-епідеміолог. Ще один важливий аспект: команда, яка зголошується до співпраці, пристає на умову роботи вахтовим методом. Ми спостерігали цю практику в інших країнах, де медики на час своєї роботи проживають окремо від своїх близьких. Владика Кир Ігор благословив, щоб наша світлиця у Брюховичах стала базою, де вони можуть жити, харчуватися і матимуть усе необхідне. У Львові є готелі, які також зголосилися надати таку можливість.

Перші десять комплектів засобів захисту ми отримали у перший же день нашої роботи від наших благодійників. Очевидно, йдеться про тривалу співпрацю, тому що ми такої допомоги будемо потребувати постійно.

У проекті COVчег є і душпастирський напрямок…
Так, це окрема частина – душпастирство в онлайн режимі. Так ми виконуємо настанову Глави Церкви про те, що Слово Боже має бути доступним усім вірянам, які не можуть потрапити до храму і потребують цієї підтримки. Тому ми також працюємо, щоб ці трансляції були доступні, організовуємо реколекції і відповідаємо на душпастирські запити, які виникають. Також думаємо про те, як у рамках нашої програми подбати про засоби захисту для наших душпастирів, щоб священик був впевнений, що нікому не нашкодить і сам залишається у безпеці.

Цей проект – благодійний. Як можна його підтримати?
Ця програма зібрала і збирає людей доброї волі різних конфесій і віросповідань. УГКЦ запропонувала механізм, програму: домівка стає місцем безпеки, де людина має все необхідне для її життя – від фізичних до духовних потреб. Дієвість цієї програми залежить від спільної праці усіх нас – тих, хто чує і знає про неї. Для цього є багато можливостей. На сайті шпиталю Щептицього та нашій сторінці у Фейсбуку є реквізити, за якими можна зробити пожертву. Там же є контакти і форма для пропозицій щодо витратних матеріалів, засобів дезінфекції, пального, інших потреб, які можуть виникати з розвитком і розширенням цієї програми. Також можна долучитися до волонтерської діяльності чи як медики: ми формуємо резерв для наших мобільних груп із лікарів-терапевтів, медсестер і водіїв.

Тож є багато можливостей долучитися і допомогти нашому проекту. УГКЦ має довгу історію благодійності, а шпиталь Шептицького існує уже майже сто років. Тож можна бути певними, що кошти і зусилля будуть скеровані у правильному напрямку, використані максимально ефективно і дійдуть до тих, хто потребує цієї допомоги.

Також просимо про молитву на нашу підтримку у всієї церковної спільноти. COVчег – це дім кожного, наша християнська відповідальність і усвідомлена любов до ближнього.