О. Іван Заяць: “Капелан допомагає військовим зустрітися з Богом вдалині від дому”

З буремного 2014-того капелани разом із військовослужбовцями тримають мирне небо над кожним з нас. Лише замість зброї у капеланів — Боже Слово, замість камуфляжу – підрясник, а військова виправка для них – це тверда віра і готовність в умовах війни надати духовну поміч. Звідси і гасло: “Бути поруч”.

Як це — бути військовим капеланом роками і не “вигоріти”, чим найбільше відрізняється в’язничне і військове душпастирювання та чому іноді бійці потребують почути Месу англійською мовою, ми поспілкувалися із о. Іваном Заяцем – головним військовим капеланом Львівської Архідієцезії.

Отче Іване, як Ви стали капеланом?

Наш душпастирський відділ військового капеланства Римо-Католицької церкви Львівської Архідієцезії започаткував архієпископ Мечислав Мокшицький весною 2014 року. Саме він покликав мене до такої служби. Однією з причин було те, що я мав досвід роботи в’язничним капеланом на Тернопільщині впродовж восьми років.

Якими є духовні потреби військових?

В більшості я працюю з військовими з місії НАТО. Бар’єром для нас у роботі стала мова. Тому я мусив краще вивчити англійську (сміється). Адже перш за все моя робота у тому, щоб правити Службу Божу англійською мовою. Щоб тут, далеко від дому, воїни могли зустрітися з Богом у своєму обряді. Наші солдати римо-католики, які служать по контракту, теж мають таку потребу. З військовими на Сході працюють наші священики з Харківсько-Запорізької єпархії РКЦ.

Чим відрізняється в’язничне та військове капеланство?

Різниця колосальна. В’язничному капелану доводиться працювати із людьми, які ізольовані від суспільства. Я працював в установі суворого режиму, де перебували особи, які вчинили тяжкі злочини.

«Раніше капеланство розвивалося досить спонтанно, тепер священики проходять курси і є налагоджений ритм праці»

Чим відрізняється робота капелана в Україні і закордоном?

Ми спілкуємося з капеланами, скажімо, з Америки, у них зовсім інший підхід до цієї праці. Найперше, вони закінчують спеціальну капеланську школу. У нас капеланство поділено за обрядом, а у них цього немає. Є одна каплиця, куди приїжджає капелан і навчає, бо Заповіді і науки є однаковими не залежно від обряду. А вже для того, щоб відправити Службу у певному обряді приїжджає відповідний священик.

Чи долучаєтеся Ви до волонтерських проектів на підтримку військових?

Так. У нас найперше така ініціатива йде від парафій, коли священик має можливість спровадити допомогу. Найбільше займається волонтерською опікою єпископ Едвард Кава. Зокрема, коли він ще був священиком, то дуже багато їздив на Схід України.

Як, на Ваш погляд, можна означити місію капеланства?

Думаю, що місія капеланства – бути поряд з військовим. Передусім. Вони найбільше цього потребують. Навіть не так спілкування, як розуміння, що ти є поряд і молишся з ними і за них.

Розмовляла Мар’яна Зеленюк

Фото із фб-сторінки співрозмовника

velychlviv.com