О. Любомир Яворський: УГКЦ завжди була промоутером у капеланському служінні

Ми бачимо велику потребу у капеланському служінні – це дуже потрібний і благородний вид служіння. Про це заявив заступник Голови Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України  о. Любомир Яворський під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.

“Моє капеланське служіння розпочалося у 2006 році, коли БлаженнішийЛюбомир Гузар, далекоглядно дивлячись, вимагав від владики МихаїлаКовтуна, щоби у Києві був департамент військового капеланства. Тоді ніхто не розумів, що таке військове капеланство. У серпні 2006 року після паломництва до Зарваниці Блаженніший Любомир сказав мені: “Ви мусите відвідати кожну військову частину”. А там не чекали військових капеланів. Мені тоді було 25 років і треба було будувати те капеланське служіння”, – зазначив о. Любомир.

Він відзначив, що згодом при Міністерстві оборони створили Раду душпастирської опіки, в яку увійшли 7 конфесій.

“УГКЦ завжди були промоутером у капеланському служінні. У 2014 році наші священики були першими і найчисельнішими, які поїхали у зону бойових дій на Сході України.Коли розпочалася війна, у нас в УГКЦ було 47 військових капеланів. На сьогодні наша Церква має 600 ротацій у зоні бойових дій – це приблизно 170 військових капеланів”, – зазначив заступник Голови Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України.

ОтецьЛюбомир розповів, як розвивалося це служіння. Так, священики, в яких на парафіях були мобілізовані хлопці, хотіли відвідати своїх парафіян у зоні бойових дій – провести Літургію, посповідати, – і у такий спосіб починали здійснювати капеланське служіння.

Він також відзначив, що на Сході України в зоні проведення АТОсвященики УГКЦ будують каплиці. Вже поставили 27 каплиць, зокрема 4 каплиці-бліндажі у Луганській області.

“Ми бачимо велику потребу у капеланському служінні – це дуже потрібний і благородний вид служіння”, – підкреслив о. Любомир.

Священик відзначив, що капеланське служіння відбувається не тільки на війні.

Так, військові капелани проводять табори для дітей військовослужбовців. За 4 роки в таких таборах, які організовують в Одесі та Карпатах, взяли участь близько 1500 дітей.

“Особливе служіння – для поранених. Там треба більше слухати, а не говорити. Коли ми приходимо у шпиталі, ми кажемо лікарям, що ми – ваші колеги. Ви лікуєте тіло, ми – душу. Якщо хлопець втратив кінцівки, то лікар вже нічого не зробить і тут потрібна робота священика”, – зазначив військовий капелан.

Крім того, військові капелани опікують родинами загиблих на війні і звільненими полоненими.