Однією із причин насилля в сім’ї є занижена самооцінка – як агресора, так і його жертви, – християнський психолог

Тема, яка у нашому суспільстві донедавна замовчувалася і вважалася приватною, – насилля в сім’ї. Йдеться, зокрема, про фізичне насилля чоловіка щодо дружини й дітей. Проблема була і є, але визнавати її, говорити про неї завжди непросто. Чому виникає такий тип стосунків між близькими людьми і що у таких випадках робити? Про це у програмі «Психологічна порадня» говорив християнський психолог Мирон Шкробут.

Поняття аб’юз (від англійського abuse – зловживання, образа, жорстоке поводження, насильство), яке використовують психологи, описує стосунки між людьми, у яких один виступає у ролі агресора, а другий – жертви. Це не лише фізичне насилля, а й, зокрема, психологічне, яке може бути не менш болючим, травмуючим і небезпечним.

«Таке насилля – це психологічний тиск на партнера: погрози, шантаж, образи, приниження, – пояснює психолог. – Чи, наприклад, навіювання жертві, що вона несповна розуму: цей вид аб’юзу навіть має власний термін – «газлайтинг», за назвою фільму Gaslight («Газове світло»), у якому чоловік-агрессор таким чином поводиться зі свою дружиною… Психологічне насилля буває як відкритим, так і прихованим, непомітним для стороннього ока, проте не менш чи й більш руйнівним для жертви. Створюється постійиий психологічний тиск, атмосфера осуду, напруженості, невдоволення – все і завжди не так…»

Психолог каже: до психологічного тиску вдаються і чоловіки, і жінки. У сім’ях із такими стосунками, як правило, поєднуються різні види насилля – фізичне, психологічне, сексуальне, фінансове, коли йдеться про повну фінансову залежність і підконтрольність одного іншому.

Чому виникаються такі стосунки взагалі? Коріння слід шукати у минулому – у вихованні, дитячих психотравмах, у стосунках в родині батьків. Мирон Шкробут радить переглянути серіал «Велика маленька брехня» – про позірно ідеальне життя, яке приховує чимало брудних речей і таємниць. Зокрема, для того, щоб зрозуміти, звідки береться потяг до насилля і агресія у зовні, здавалося б, дуже пристойних людей. А це – занижена самооцінка і почуття провини, які закладаються, в тому числі, батьками, їх стосунками між собою і ставленням до дітей.

«Дитина бачить, що конфлікт можна вирішити насиллям – часто саме таку модель діти, які виростають, виносять із батьківських сімей: тато б’є маму, мама дзьобає батька… І переносять цю модель у свої стосунки, у свої сім’ї, підсвідомо прийнявши її як норму, те, що можливо і дозволено. Є багато причин, чому діти, виростаючи, стають агресорами: це і переживання насилля, і відсутність виховання батька та/чи його неприйняття. Агресія стає одним із небагатьох інструментів, завдяки яким можна відчути і довести свою цінність, значущість…»

Тому, якщо людина усвідомлює таку проблему, так важливо навчитися відстежувати свої реакції та поведінку, розпізнавати такі стани і задавати собі питання – чому я так неадекватно реагую? Чому з’являється ця агресія – часто ніби без особливої причини? Чому чоловік незначне зауваження жінки сприймає як тиск і у відповідь стає насильником?

«Агресія як метод теж просто так не з’являється і не засвоюється як модель поведінки – часто це відповідь агресією на агресію. Так, ця відповідь неадекватна, тому потрібно покопатися в собі – де, коли і як дитиною це було почуто й пережито. Допомогти можуть і психотерапевт, і священик, але це, в першу чергу, праця над собою самої людини…»

Часто буває й так: чоловік із заниженою самооцінкою перебуває у становищі жертви на роботі, зате в сім’ї стає тираном. Звичайно, така компенсаційна метаморфоза може відбуватися і з жінкою, хоча, якщо вона є жертвою на роботі, як правило, і вдома стає об’єктом, а не суб’єктом психологічного чи іншого насилля.

Є й інша сторона проблеми у таких стосунках, які можна назвати взаємозалежними, – психологія жертви і її поведінкові сценарії, які також часто закладаються у дитинстві.

«Питаннями, чому людина дозволяє певну поведінку щодо себе, як стає жертвою, займається віктимологія – окремий напрямок, який вивчає психологію жертви. Причини також частково ховаються у заниженій самооцінці, а отже – у моделях, закладених у батьківській сім’ї, – каже психолог. – І тут також потрібне заглиблення у себе і психотерапевтична допомога. Коли людина усвідомлює свою цінність, вона перестає бути жертвою. Жінку, яка усвідомила, ким вона є, у якої з’явилася повага і любов до себе, чоловік сприйматиме по-інакшому – не посміє говорити у певному тоні чи, тим більше, вдарити. Агресор завжди відчуває жертву, якщо ж жертви немає – він розгублений, тому або має змінити поведінку, або відійти. Тому перший крок для тих, хто потерпає від будь-якого насилля у сім’ї, – задати собі питання: чому я дозволяю таке по відношенню до себе? І – змінювати себе і свою поставу, перестати бути жертвою… »

Якщо існує загроза здоров’ю і життю, вихід один – припинити ці стосунки і співжиття. Дуже непростий крок, зважаючи на те, що жертвами, як правило, є жінка і малолітні діти. На допомогу таким людям у «Ла Страда – Україна» – міжнародній жіночій правозахисній організації, працює гаряча лінія, є фахові психологи та юристи, які можуть надати консультацію, є тимчасове житло для постраждалих.

У лютому 2018 року було прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за яким, окрім адміністративної, передбачена кримінальна відповідальність за насилля в сім’ї, аж до позбавлення волі.