Особливості духовно-психологічного супроводу паліативного пацієнта

25-26 жовтня, у місті Львові, при Патріаршому Домі, що знаходиться на вул. Хуторівка, для священиків, медпрацівників та волонтерів Львіської, Сокальсько-Жовківської, Самбірсько-Дрогобицької та Стрийської єпархій, відбувся семінар-тренінг на тему: «Особливості духовно-психологічного супроводу паліативного пацієнта».

Взяти участь у цьому дійстві зголосилось близько 85-ти чоловік. Все розпочалось теплим богослужінням – Молебнем за недужого, який очолив голова Патріаршої Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я УГКЦ о. Руслан П’яста, разом із двома медичними капеланами – о. Ярославом Рохманом та о. Тарасом Рисеєм. По завершенні спільної молитви та короткого привітання, всі присутні піднялись до конференс-залу, щоб послухати першу доповідь на тему «Особливості супроводу паліативного пацієнта та їх рідних», яку, в легкій та невимушеній формі, виголосила пані Людмила Андріїшин – завідувачка виїзного консультативного відділення Івано-Франківського обласного клінічного центру паліативної опіки.

Після невеликої перерви на каву, слово взяв священик, який безпосередньо працює з людьми, життя котрих різко поділилось межею до винесення сумного діагнозу і після цього, – о. Ярослав Рохман. Він також дуже влучно висвітлив проблематику своєї доповіді, темою якої була «Духовна опіка паліативного пацієнта та етичні засади закінчення людського життя». Священики та медичні працівники двох сусідніх єпархій час-від-часу ставили свої запитання, старались доповнювати, ділитися своїми переживаннями та досвідом подібної праці. Наприкінці свого виступу, отець Ярослав запропонував провести вправу, яка носила дуже незвичну назву – «Моя смерть». Мета цього заняття – наблизитись умом та серцем до стану, який можуть переживати важконедужі люди, дізнавшись про те, що скоро мусять померти. Такі роздумування є просто необхідними для того, щоб краще зрозуміти потреби осіб, які проживають свої останні дні на землі.

Після смачного обіду та невеликої перерви, учасники семінару знову зайшли до конференс-залу, щоб ще раз послухати пані Людмилу Андріїшин, яка, на завершення, розповіла про важливість підтримки родичів тих осіб, котрі попрощались зі своїм життям.

Медичні працівники та священики-капелани, вертаючись додому, ще довго ділилися своїми думками від почутого та побаченого. Всі перебували під особливим враженням…

Важливість подібних семінарів, без сумніву, є надзвичайно великою, адже у нашій державі галузь служіння паліативним пацієнтам лише починає розростатись, а потрібних знань для якісного функціонування ще далеко недостатньо…