Отець Віталій Козак: головні чудеса – це збережені життя захисників

З отцем Віталієм Козаком OCD, хранителем Всеукраїнського санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію у Бердичеві, що на Житомирщині, ми поспілкувалися про діяльність санктуарію у цей рік, відзначення ювілею 150-річчя від народження святої Терези від Дитяти Ісус, про санктуарійні виклики на 2024 рік та про те, яку турботу та опіку Небесного Отця досвідчив отець-хранитель у цьому році.

2023 рік для України проходив під знаком триваючої війни за незалежність. Які підсумки цього року для санктуарію?

Цей рік у порівнянні з 2022 роком для санктуарію мені здається є досить таки позитивним, тому що, практично всі паломництва, які мали відбутися, відбулися. Людей також було більше. Коли говоримо, про центральні урочистості Матері Божої Бердичівської в липні, то пам’ятаємо хто був і що урочистості відбулися у верхньому храмі, що також є важливо, біля образу Матері Божої, оскільки минулого року, свято відбулося в нижньому храмі. Також були дозволи від міської та обласної адміністрацій, що на святі може бути присутніми більше людей. Як завжди була присутня Конференція єпископів України. Важливо, що урочистість і паломництва відбулися, тому мені здається, що у порівнянні з минулим роком, 2023 рік для санктуарію був позитивним.

У 2023 році, що для нас було також важливо, на центральні урочистості приїздив наш вищий настоятель – отець-генерал Мігель Маркес Кальє OCD. Після урочистостей ми з ним поїхали на Схід України, де відвідали військових і тих, які у різний спосіб потребують допомоги. Дякуючи отцю-генералу, маємо так званий «військовий фонд», з якого можемо допомагати як військовим, так і внутрішньо переміщеним особам, тобто людям, які постраждали від війни.

Поїздка на Схід України з отцем-генералом у липні 2023 року.

Цього року припадає ювілей 150-річчя від народження св. Терези від Дитяти Ісуса. Як цей ювілей відзначався кармелітами в Україні?

Ще перед тим як цей рік почався, ми з братами домовилися: через те, що я з самого початку маю конференції та катехизи на «Радіо Марія», що я буду протягом року говорити про святу Терезу від Дитяти Ісус. Рік закінчується, а катехизи про святу Терезу на радіо не закінчуються. Думаю ще декілька місяців вони будуть тривати. Бо це є також важливо, щоб не тільки ми кармеліти, але й інші люди, які ніколи не мали зустрічі зі святою Терезою, могли з нею зустрітися. Також у цьому році в нашому санктуарії під час роратніх Святих Мес ми дивилися на її життєпис і у коротких проповідях тлумачили дітям про неї, розповідаючи про найцікавіші та найважливіші речі, які були присутні в її житті. Коли у нас були братні зустрічі, ми також обговорювали це питання, тому що це є наша свята, Вчитель Церкви та вона має впливати на наше щоденне життя. Ми розробили так звані «фішки», на кожну зустріч по три питання, а самих «фішок» було сім, тобто двадцять одне питання, на яке кожен з нас мав відповісти, дивлячись на досвід нашого життя. Тому вважаю, що цей рік був продуктивний та важливий.

Бердичівська спільнота братів босих кармелітів. Грудень 2023 року.

З якими викликами розпочинатимете новий 2024 рік як опікун санктуарію?

Скажу чесно, як хранитель санктуарію, дуже хочу, щоб у 2024 році закінчилася війна. І хотілося б, щоб святкування у липні відбулися як завжди – на площі перед монастирем. Також хочеться, щоб на паломництва протягом року та центральні урочистості приїздило стільки людей, скільки було до пандемії коронавірусу і навіть ще більше. Бо у нас якесь нещастя: то пандемія, то війна… і відвідування санктуарію Матері Божої Бердичівської за ці роки дуже впало. Ми з братами кожного дня о 20 годині молимося, щоб закінчилася війна, щоб повернулося нормальне функціонування держави, також щоб наші хлопці та дівчата повернулися додому живими та здоровими й щоб ми могли в санктуарії повноцінно функціонувати. Щоб усі люди, які хочуть приїхати, могли приїхати в санктуарій. Ми спілкуємося з багатьма людьми з різних частин України й вони прямо говорять, що в себе вдома люди почувають себе комфортніше, не дивлячись, що там є сирени й так далі. І щоб їхати в інше місто до санктуарію, то у людей є страх. В принципі я їх можу зрозуміти, бо я себе комфортніше почуваю в Бердичеві. Коли десь виїжджаю, то такої впевненості у мене вже немає. Тому такі виклики стоять перед людьми. А з іншої сторони, вміти допомогти з тими потребами, з якими до нас звертаються люди кожного дня. Є різного роду потребуючі люди, це і військові, і переселенці, бідні, самотні й також це все відбувається на території санктуарію. Стараємося допомогти, скільки можемо. Зараз також досить потужно функціонує благодійна організація «Кармель», де є люди з особливими потребами, сімейна порадня, допомога родинам, які втратили дітей, футбольна команда, є також багато таких речей і це все знаходиться на території санктуарію. Ми пробуємо так зробити, щоб була якась гармонія. Коли я думаю про санктуарій, то це дві речі: внутрішні, які ми маємо та на які потрібно відповідати, а друге, то зовнішні речі – це паломники й ті люди, які очікують від нас того, що можемо їм дати.

Як Божі діти ми постійно досвідчуємо турботи та опіки Небесного Отця. Який досвід у цьому ключі Ви мали цього року?

Знаєте, коли я думаю про досвід, я згадую декількох військових, з якими я спілкувався протягом цього року і які кажуть, що те, що ми живі, це величезна Божа благодать. Вони кажуть, багато хто думає, що це така випадковість, інші гинуть, а я залишаюся живим, але насправді це завдяки тому, що Господь хоче врятувати це життя в тих випадках, коли здається, що порятунку немає. Коли спілкуєшся з хлопцями, які є штурмовиками й вони кажуть, що при певних боях вижити нереально, але вони відчувають молитву і ту молитву, яку ми молимося щоденно о 20 годині й знають, що це не просто так і це не випадковість, а це те, що Господь хоче залишити їм життя. Коли говорю про якісь чудеса, про надзвичайні речі, то для мене – це збережені життя. Також це самі ті захисники, які є поранені, але живі. Це ті моменти, коли здається, що виходу немає, є повна безнадія, а Господь показує, що надія є. Я б не хотів говорити про якісь конкретні приклади, тому що багато цих прикладів пов’язано з тими людьми, які зараз знаходяться на фронті. Але одного дня, коли закінчиться війна, коли ми переможемо, то можна буде говорити про конкретних людей і як Господь насправді зберігав життя, коли здавалося, що зберегти його було неможливо.