«Пам’ять — покликання — постійна формація» — владика Богдан Дзюрах про шляхи відродження монашества УГКЦ

Упродовж 10–16 березня 2019 року в м. Перемишлі (Польща), у реколекційному центрі «Еффата» Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії проходив з’їзд провінційних управ Європи Згромадження СНДМ.

Останні два дні зустріч відбувалася за участю владики Богдана Дзюраха, Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ, який поділився своїми роздумами та вказівками Вчительського уряду Вселенської Церкви та помісної УГКЦ щодо віднови монашого життя.

Огорнути минуле вдячністю

Передусім владика Богдан пригадав заклик Святішого Отця Франциска до богопосвячених осіб — «огорнути минуле вдячністю» (Апостольський лист з нагоди Року богопосвяченого життя, 1). На думку єпископа, слід пам’ятати насамперед про те, що у зародженні Згромадження є творче діяння Пресвятої Трійці: це Бог Отець через діяння Святого Духа кличе окремих осіб до наслідування воплоченого Сина Божого, як це представлено в Христовому Євангелії. «Тож, коли говоримо про співзасновників Згромадження сестер служебниць, то маємо на увазі, що ці три вибрані Богом особи — блаженна Йосафата, слуги Божі ієромонах Єремія Ломницький, ЧСВВ, та о. Кирило Селецький, були тільки знаряддям у руках справжнього Засновника — Господа Бога», — наголосив Секретар Синоду. Пам’ять про це має наповнити серця вдячністю і надією, адже Боже творче діяння не припинилося, а триває безнастанно: Бог, який покликав до життя Згромадження, надалі підтримує Його своєю благодаттю при житті та закликає своїм Духом до віднови, щоб запевнити йому розвиток і майбутнє. Він також запросив сестер пам’ятати і роздумувати над духовним досвідом своїх попередників, щоб від них вчитися євангельської мудрості та зберігати вдячну пам’ять про їхнє свідчення, яке є запорукою тривалості і розвитку Згромадження. Знову ж таки проповідник повернувся до слова Папи Франциска, який у Листі з нагоди Року богопосвяченого життя (п. 1), пригадав монашим особам: «Ви маєте не лише славну історію для згадування і розповідання, а й велику історію, яку слід будувати. Дивіться у майбутнє, до якого вас скеровує Святий Дух, щоб ще довершувати спільно з вами великі діла» («Богопосвячене життя», 110).

Радісне покликання

Проте, на думку ієрарха, віднова богопосвяченого життя не відбуватиметься автоматично, а вимагатиме серйозної і витривалої співпраці з боку усіх богопосвячених осіб під мудрим проводом настоятелів. Він зауважив, що вся Церква з тривогою і занепокоєнням спостерігає за зменшенням покликань до монашого життя. А відходи монахів і монахинь з монастирів, причому навіть після тривалого монашого досвіду, свідчать про глибоку кризу, з якою зіштовхується монашество в різних частинах Католицької Церкви, зокрема і в Українській Греко-Католицькій Церкві. Тому експерти з монашої духовності слушно зауважують, що не менш важливим від ретельного підбору кандидатів до монашого життя є аналіз якості життя покликанням тих монахів і монахинь, які уже перебувають у спільнотах. На думку владики Богдана, радісне свідчення життя Євангелієм і якість життя монашої спільноти є ключовими для привабливості монашого покликання посеред молоді та для вірності у покликанні членів спільнот богопосвяченого життя в УГКЦ.

Щоденна формація серед спільноти

У цьому контексті особливої ваги набирає справа постійної формації членів монаших спільнот. Секретар Синоду, пригадавши Резолюції V сесії Патріаршого собору УГКЦ з 2011 року та документ Конгрегації інститутів богопосвяченого життя «Нові бурдюки для нового вина» з 2017 року, звернув увагу на те, що стала формація не може обмежитися певними, навіть регулярними, курсами чи богословськими лекціями, а має відбуватися в щоденному житті, і її звичайним місцем і простором є місцева монаша спільнота, в якій щоденно живуть богопосвячені особи. Спостерігаючи за станом постійної формації монаших осіб в Українській Греко-Католицькій Церкві, на думку проповідника, важко не погодитися з твердженням Апостольської Столиці, що «у справі сталої формації багато говориться, проте ще надто мало робиться». Він також наголосив на необхідності впровадження і поширення в УГКЦ «культури сталої формації» серед богопосвячених осіб.

До Отця Небесного та до знедолених осіб

Під час згаданої Зустрічі провінційних управ богословсько-практичні конференції, дискусії і робота в групах перепліталися із літургійною молитвою і медитацією над Словом Божим. Зокрема, останнього вечора владика Богдан запропонував учасникам зустрічі для особистої молитви роздуми над біблійним описом покликання перших Христових учнів у Євангелії від Івана 1, 35–42.

Відтак під час Божественної Літургії в суботу, 16 березня, у коментарі до Євангелія дня владика Богдан наголосив на необхідності наслідувати Ісуса Христа у Його постійному напрямку до Отця Небесного і до знедолених людей в потребі. Саме тому що Ісус постійно і неустанно підтримував живий зв’язок із Отцем Небесним, він був здатний розрізняти суттєве від другорядного (турботу про апостолів і зривання колосків в суботу; дух Божого закону і ритуальні людські приписи та правила і т. д.), а також витримувати критику, підозру, а часом і відверті атаки з боку опонентів — книжників та фарисеїв. Тісний зв’язок з Богом-Отцем був підставою божественної співчутливої любові Ісуса, який зауважував людську нужду і ставив в центрі своєї уваги нужденну людину, несучи їй божественне спасіння і визволення (до прикладу, оздоровлення сухорукого у синагозі).

Подібно теж і настоятель монашої спільноти, якщо хоче вірно виконувати свої обов’язки, мусить передусім дбати про особисте духовне життя, підтримувати живий зв’язок із Христом через молитву, роздуми над Божим Словом і Святі Таїнства, щоб відтак ставити в центрі своєї уваги інших — членів монашої спільноти і нужденних людей, яким монаші особи покликані служити в дусі Христової любові.

На закінчення зустрічі владика Богдан пригадав Провінційним настоятелькам сестер служебниць у Європі три елементи, які, на думку Святішого Отця Франциска, є сталими в монашому житті і вирішальними, якщо йдеться про його якість: молитва — убогість — терпеливість (знамениті три «П» Папи Франциска італійською мовою: preghiera — povertà — pazienza).

Прес-служба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ