Папа: агресивна війна проти України – нелюдяна та святотатська

Під час традиційної недільної зустрічі 20 березня 2022 р. з паломниками Папа Франциск знову скерував думку до України, згадавши про відвідини поранених дітей, закликавши міжнародну спільноту зробити все можливе, щоби покласти край огидній війні та закликав єднатися в молитві посвяченні України та Росії Непорочному Серцю Марії. Промовляючи після проказування молитви “Ангел Господній” він сказав наведені нижче слова.

 

Дорогі браття й сестри, не припиняється, на жаль, сповнена насильства агресія проти України, безглузде кровопролиття, де кожного дня здійснюється спустошення та жорстокість. Немає виправдання для цього. Благаю всіх діячів міжнародної спільноти по-справжньому докладати зусилля для того, щоби припинити цю огидну війну.

Також і цього тижня ракети та бомби падали на цивільних, літніх людей, дітей, вагітних матерів. Я ходив відвідати поранених дітей, які перебувають тут, у Римі. В одного немає руки, інший – з пораненою головою… Невинні діти. Моя думка лине до мільйонів українських біженців, які змушені втікати, залишаючи все позаду, і відчуваю великій біль за тих, які навіть не мають змоги втекти. Багато дідусів і бабусь, хворих і вбогих, далеко від своїх родичів, чимало дітей та безпорадних людей залишаються вмирати під бомбами, не маючи змоги отримати допомогу та знайти захист навіть у протиповітряних укриттях.

Все це – нелюдяне, більше того, це є святотатством, бо виступає проти сакральності людського життя, насамперед, проти беззахисного людського життя, яке слід шанувати та захищати, а не винищувати, і яке є понад будь-якими стратегіями. Не забуваймо: це нелюдяна та святотатська жорстокість. Помолімося в тиші за тих, що страждають…

[Після молитовної паузи]:

Мені відрадно знати, що людям, які залишилися під бомбами, не бракує підтримки душпастирів, які в ці трагічні дні життям свідчать Євангеліє милосердя та братерства. Із деякими з них я цими днями розмовляв по телефону, про те, як вони перебувають поруч з Божим людом. Дякую, дорогі браття і сестри, за це свідчення, за конкретну підтримку, яку ви мужньо надаєте багатьом зневіреним людям. Мої думки линуть також до Апостольського Нунція, який лише нещодавно став Нунцієм, архиєпископа Вісвалдаса Кулбокаса, і який від початку війни залишився в Києві разом зі своїми співробітниками та своєю присутністю він щодня дає мені можливість бути близьким з багатостраждальним українським народом. Будьмо поруч із цим багатостраждальним народом і обіймімо його з любов’ю, конкретними зусиллями та молитвою. Прошу вас, не звикаймо до війни та насильства! Не втомлюймося великодушно приймати так, як це вже робиться: не лише тепер, під час надзвичайного стану, але й наступними тижнями та місяцями. Бо, як знаєте, спочатку ми робимо все можливе, щоб приймати, але потім звикання трохи охолоджує наші серця, і ми забуваємо. Не забуваймо про цих жінок і цих дітей, які з часом – без роботи, далеко від своїх чоловіків – можуть стати жертвами суспільних “стерв’ятників”. Захистімо їх, будь ласка.

Заохочую кожну спільноту та кожного вірного єднатися зі мною в п’ятницю, 25 березня, в урочистість Благовіщення, у здійсненні урочистого акту посвячення людства, особливо, Росії та України, Непорочному Серцю Марії, щоби Вона, Цариця миру, випросила для світу мир.