Папа: багатство, яким не діляться, породжує корупцію

Коли хтось має багатства, то повинен намагатися чинити так, щоб вони служили спільному добру. Якщо ж надмір дібр переживати по-егоїстичному, це спричиняється до смутку, втрати надії та породжує «корупцію всіх видів». Таке ствердження пролунало з уст Святішого Отця під час ранкової проповіді в каплиці «Дому святої Марти» у понеділок, 25 травня 2015 р., а спонукою для цього стала євангельська розповідь про юнака, який задля багатства відмовився від слідування за Ісусом.

Багатий юнак запитує Учителя, як увійти в Небесне Царство. Коли на повчання Ісуса про необхідність дотримуватися заповідей він відповів, що виконує їх змалку, Христос каже, що не вистачає лише одного: «Піди, продай свій маєток, роздай бідним і йди за мною». Ентузіазм хлопчини відразу зник і він відійшов засмученим.

«Прив’язаність до багатства, – зауважив Святіший Отець, – дає початок усякій формі корупції, повсюди: особистій корупції, діловій, чи навіть такій малій, як от обважування на 50 грам, корупції політичній чи освітній… Чому? Тому що той, хто живе прив’язаністю до своєї могутності, своїх багатств, то уявляє, що вже перебуває у раю. Такі люди є замкненими, у них відсутні горизонти, вони не мають надії. Адже наприкінці муситимуть залишити все…».

За словами Папи, «життя без горизонтів є безплідним», а «життя без надії – сумним». До цього призводить прив’язання до багатств. «Кажу прив’язання, – пояснив він, – бо не маю на увазі добре адміністрування дібр для спільного добра, для добра усіх. Адже якщо Господь посилає їх комусь, то для того, щоби вона вживала їх для спільного добра, а не лише для себе самої, не для того, щоб вона ховала їх у своєму серці, яке від цього робиться корумпованим і сумним».

Позбавлені великодушності багатства, як зауважив далі проповідник, «спонукають нас вірити, що ми є могутніми, як Сам Господь Бог». А Ісус в Євангелії вказує нам на правильний спосіб переживати достатність в благах. «Перше блаженство – блаженні вбогі духом – тобто, скинути із себе прив’язаність та вчинити так, щоби дані Богом добра були для спільного блага. Це єдиний спосіб – підсумував Святіший Отець. – Розкрити долоню, відкрити серце, відкрити горизонти. Якщо маєш затиснену жменю, замкнене серце, як той чоловік, який справляв бенкети і розкішно вдягався, то маєш обмежений кругозір не зауважуєш інших, які мають якусь потребу, а тому скінчиш, як той чоловік – опинишся далеко від Бога».