Папа: Бог нам прощає, але вимагає, щоб і ми прощали

Щоб просити у Бога прощення, слід іти за навчанням молитви «Отче наш»: щиро каятися з власних гріхів, знаючи, що Бог завжди прощає, та прощати іншим з такою самою великодушністю. У світлі покаянної молитви старозавітнього пророка Азарії та Христового повчання про те, скільки разів прощати та притчі про немилосердного боржника, під час ранкової Святої Меси у вівторок, 10 березня 2015 р., Папа Франциск проповідував про те, що існує тісний зв’язок між Божим прощенням для нас і нашим прощенням ближніх.

За словами Святішого Отця, все розпочинається від того, як ми стаємо перед Богом, аби просити прощення. У Старому Завіті читаємо про те, як пророк Азарія благає Бога змилосердитися над своїм народом, який зазнає страждань, причиною яких є дійсна провина, адже вони «покинули Господній закон». Бачимо, що пророк не нарікає на страждання, але визнає помилки та кається.

«Просити прощення і вибачатися – це різні речі. Коли я помилився, то кажу: вибач, я помилився… Але коли згрішу, то це вже зовсім інша річ, – зауважив проповідник. – Гріх не є простою помилкою. Гріх – це ідолопоклонство, гріх означає поклонятися ідолові, ідолові гордості, марноти, грошей, себе самого, добробуту… Ми маємо багато ідолів».

Такий стан вимагає просити прощення, просити його від щирого серця, але й своє серце слід відкрити для того, хто вчинив нам кривду. Як зауважив Папа, динаміка Божого прощення описана в молитві, якої нас навчив Ісус: «Прости нам провини наші, як і ви відпускаємо боржникам нашим». «Якщо я нездатний прощати, то тим самим нездатний просити прощення», – підсумував Святіший Отець, додаючи: «Ось чого нас навчає Ісус про прощення. По-перше, просити прощення – це не просто вибачатися, це означає усвідомлювати гріх, ідолопоклонство, численні ідолопоклонства, які чиню. По-друге: Бог завжди прощає, завжди! Але вимагає, щоб і я прощав. Якщо я не прощаю, то в певному значенні, закриваю двері перед Божим прощенням».