Папа: Бог об’являє таїнство спасіння покірним

Бог об’являє таїнство спасіння малим, а не премудрим і розумним. Коментуючи під час ранкової проповіді у вівторок, 29 листопада 2016 р., Ісусові слова: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, бо приховав Ти це від премудрих та розумних і відкрив це немовлятам», – Папа Франциск поділився думками про чесноти отих малих, якими є покора та богобоязливість, яку не слід плутати зі страхом.

Святіший Отець заначив, що Бог прихильний до тих, які здатні зрозуміти Його таємниці, а це не є премудрі, але «серця незначних». Про «малі деталі» говорило також перше читання з пророцтва Ісаї про «малий паросток», що «виросте із пня Єсея». Саме він, «а не військо» принесе спасіння. Врешті, саме незначні є головними дійовими особами Різдва:

«Всю цю незначність, ці малі речі споглядатимемо у Різдві: немовля, стайня, мама, тато… Незначні речі… Великі серця, але наставлення незначних. І на цьому паросткові спочине Господній Дух, Святий Дух, і цей паросток матиме чесноту непомітних – богобоязливість. Він ходитиме у богобоязливості. Але це не страх. Це означає жити згідно із заповіддю, яку Господь дав Авраамові: “Ходити у Його присутності й бути бездоганним”. Покора. Богобоязливість означає покору», – пояснив Наступник святого Петра.

За словами проповідника, лише непоміттні здатні «повністю зрозуміти сенс покори і богобоязливості», тому що ходять перед Богом, почуваються під Його опікою й охороною, «відчувають, що Господь дає їм сили прямувати далі». «Покора – це чеснота малих, справжня покора, а не та дещо театральна, як того, який каже: “Я такий покірний, що аж пишаюся своєю покорою”. Ця покора не є справжньою. Покора малих цього світу – це та, яка перебуває в Господній присутності, не обмовляє інших, думає лише про служіння».

«Дуже смиренною», як зауважив Папа була й та дівчина, на Яку «зглянувся» Господь, щоби «послати Свого Сина», і Яка відразу поспішила до своєї родички Єлизавети. Отож, покора є саме такою, вона означає «ходити в Господній присутності», почуваючись радісними й щасливими з огляду на те, що «Він зглянувся над нами».

«Споглядаючи на Ісуса, Який втішається радістю з приводу того, що Бог об’являє Свої таємниці смиренним, – підсумував Святіший Отець, – можемо просити для нас усіх благодаті покори, богобоязливості, благодаті ходити в Його присутності, намагаючись бути бездоганними. І тоді, з цією покорою, зможемо бути чуйними в молитві, дієвими в любові та радісними в прославі».