Папа: Бог постійно навідується до Свого люду

«Через Ісусову співчутливу допомогу Бог виходить назустріч Своєму народові», – наголосив Папа Франциск, коментуючи під час загальної аудієнції у середу, 10 серпня 2016 р., євангельський уривок, в якому розповідається про чудо, назване ним «дійсно величним». Мова йде про воскресіння юнака, яке однак, «не є в центрі цієї розповіді». Її серцем Святіший Отець назвав «лагідність Ісуса, виявлену до матері цього юнака».

«Тут милосердя приймає ім’я великого співчуття до жінки, що втратила чоловіка, а тепер проводжає на цвинтар свого єдиного сина, – сказав він. – І цей великий біль зворушує Ісуса та спонукає Його до чуда воскресіння».

Наступник святого Петра звернув увагу на те, що автор євангельського уривку зупиняється на багатьох деталях. При воротах містечка Наїн зустрілися дві численні групи людей, які «приходять з протилежних напрямків і не мають нічого спільного». Ісус, оточений учнями та натовпом, збирається увійти до поселення, в той час як з нього виходить похоронна процесія.

Хоч при воротах дві групи лише злегка перетинаються, прямуючи у власному напрямку, євангелист вказує на почуття Ісуса: «Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач.” І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились». «В Своїх діях Ісус керується великим співчуттям: це Він зупинив процесію, доторкаючись до мар, і спонукуваний милосердям щодо матері, вирішує вступити віч-на-віч в діалог зі смертю. І остаточно стане віч-на-віч з нею на хресті», – сказав Папа.

«Було би корисним, якби під час цього Ювілею, – вів далі Глава Католицької Церкви, – переходячи через Святі Двері, Двері Милосердя, паломники пригадували собі про цю євангельську подію, що трапилася біля воріт Наїну. Коли Ісус побачив цю матір, вмиту сльозами, вона потрапила до Його серця. До Святих Дверей кожен приходить, приносячи своє життя, з його радощами й стражданнями, планами й поразками, сумнівами й побоюваннями, щоби представити їх Господньому милосердю. Будьмо впевнені у тому, що при Святих Дверях Господь наближається до кожного з нас, аби зустрітися, щоби принести і запропонувати нам Своє могутнє втішаюче слово: Не плач!».

За словами Святішого Отця, подібно до брами Наїну, Святі Двері є «місцем зустрічі між болем людства та Божим співчуттям», тож переступаючи через їхній поріг, «здійснюємо наше паломництво до милосердя Господа Бога, Який, подібно до того, як сказав до мертвого юнака, повторяє всім: Кажу тобі, встань!». А тому, проходячи через Святі Двері, не зважаючи на наші навіть повторювані падіння, ми повинні почути у своєму серці слова Ісуса: «Підведись!».

«Ісусове могутнє слово здатне підвести нас та здійснити всередині нас перехід від смерті до життя. Його слово оживляє нас, дарує надію, підбадьорює втомлені серця, відкриває на бачення світу й життя, яке виходить за межі страждання та смерті. На Святих Дверях для кожного з нас викарбуваний невичерпний скарб Божого милосердя!», – наголосив Наступник святого Петра.

На Ісусове слово «померлий сів і почав говорити», а Ісус «віддав його матері». Як зауважив Папа, ці слова знову вказують на Христову ніжність. Отримуючи з рук Ісуса сина, «вона вдруге стає матір’ю», але син «вже не від неї отримав життя». Відповідну ідентичність матір і син отримують «завдяки могутньому слову Ісуса та його жестові, сповненому любові». Подібно, особливо під час Святого Року, «мати Церква отримує назад своїх дітей, розпізнаючи в них життя, дароване Божою благодаттю».

Євангелист зазначає, що побачивши юнака, який повернувся до життя і до матері, всі сповнилися страхом і прославляли Бога та й говорили: «Великий пророк устав між нами», – і: «Бог навідався до народу свого». За словами Наступника святого Петра, це означає, що вчинене Ісусом чудо не є дією спасіння, призначеною лише для вдови та її сина, жестом доброти лише для цього містечка.

«У милосердній допомозі Ісуса Бог виходить назустріч Своєму людові, в Ньому являється і не переставатиме об’являтися Божа благодать для всього людства, – сказав Святіший Отець. – Коли відзначаємо цей Ювілей, щодо якого я хотів, щоб його переживали в усіх місцевих Церквах, в усіх Церквах світу, а не лише в Римі, вся Церква, розсіяна в світі, немовби єднається в одній пісні прослави Господа. Також і сьогодні Церква розпізнає Божі відвідини. Тому, наближаючись до Дверей Милосердя, кожен з нас знає, що входить до милосердного серця Ісуса, Який є справжніми воротами, що ведуть до спасіння та повертають нас до нового життя».

Підсумовуючи, Папа додав, що милосердя – це шлях, який «розпочинається у серці, проходячи через руки». Це, за його словами, означає, що коли Ісус погляне на нас і скаже: «Встань!» – та оновить наше серце, ми починаємо власними руками чинити діла милосердя.