Папа: Боже прощення пробуджує нову надію

Про Боже прощення, яке пробуджує в наших серцях нову надію, говорив Папа Франциск у середу 9 серпня 2017 р., під час загальної аудієнції, яка зібрала в залі Павла VI у Ватикані понад вісім тисяч паломників. Святіший Отець наголосив, що всі ми є грішниками, що потребують милосердя Господа, Який може нас перемінити і щодня наповнює новою надією. Він заохотив християн звіщати Боже милосердя всім людям.

«Боже прощення – це двигун надії», – такою була тема катехизи Його Святості, в якій він коментував подію, описану в 7-му розділі Євангелії від святого Луки: «Обернувшись до жінки, Ісус промовив до Симона: «Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить». Потім сказав до жінки: «Прощаються тобі гріхи». І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: «Хто це такий, що й гріхи відпускає?» До жінки ж він промовив: «Віра твоя спасла тебе; іди в мирі» (Лк, 7,44.47-50).

Папа Франциск звернув увагу на те, як реагували гості фарисея Симона: «Хто це такий, що й гріхи відпускає?» (Лк 7,49), адже Ісус зробив насправді шокуючий жест. Жінка, відома всім у місті як грішниця, увійшла в будинок Симона, впала до ніг Ісуса і намастила Його ноги ароматною олією. Присутні, побачивши це, ремствували: якщо Ісус був пророком, то не повинен би приймати такий жест від жінки-грішниці. Вони ставились до таких жінок з презирством. Ці нещасні жінки були потрібні лише для того, аби їх потайки відвідувати, що робили навіть і наставники, або ж їх треба було каменувати.

Згідно з ментальністю того часу мав існувати чіткий розподіл між святим і грішником, між чистим і нечистим.
Але Христове ставлення зовсім відмінне. Як наголосив Святіший Отець, Уже від початку Свого служіння в Галилеї, Він наближався до прокажених, до опанованих злим духом, до всіх хворих і відкинутих суспільством. Така поведінка аж ніяк не була звичайною. Це співчуття Ісуса до виключених, до «недоторканних» викликало велике здивування Його сучасників.

Якщо людина страждає, то Ісус бере на Себе це страждання, і страждання стає Його власним. Ісус не проповідує, що потрібно героїчно переносити страждання за прикладом філософів-стоїків. Він поділяє людський біль, і коли зустрічається з терпінням, то з Його серця випромінює наставлення, яке характеризує християнство: милосердя. Перед обличчям людських страждань Ісус відчуває милосердя. Ісусове серце є милосердне. Ісус відчуває співчуття. У Своєму серці Він буквально відчуває людські страждання. «Христове серце є втіленням і виявом серця Бога, – сказав Святіший Отець, – Бога, Який для кожної страждаючої людини хоче зцілення, визволення, повноти життя. Тому Христос широко розкриває обійми для грішників. Як же ж багато людей, навіть і сьогодні, далі живуть неправильним життям, бо не знаходять нікого, готового поглянути на них по-іншому, очима, або, точніше, Божим серцем, тобто подивитись на них з надією. Ісус, навпаки, бачить можливість воскресіння, навіть у тих, що накопичили багато помилкових рішень. Ісус завжди поруч, із серцем відкритим, широко розкритим милосердям, яким переповнене Його серце: прощає, обіймає, розуміє, наближається… Таким є Ісус!»

Далі Папа вказав, що, іноді, ми забуваємо, що любов не далась Ісусовіза безцінь. В Євангеліях вказано, що сучасники почали погано ставитись до Ісуса саме тоді, коли Він простив гріхи розслабленому. «Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мк 2, 5). Тоді деякі з книжників, що вважали себе досконалими, згіршились Ісусовими словами, які звучали для них як богохульство, адже тільки Бог може прощати гріхи.

«Ми, що звикли отримувати прощення гріхів, можливо, занадто легко, іноді, повинні нагадувати собі, скільки заплатила за нас Божа любов, – наголосив Святіший Отець. – Кожен з нас вартує багато: вартує Ісусового життя! Він віддає його за кожного з нас. Ісус не був розп’ятий тому, що лікував хворих, проповідував любов, звіщав блаженства. Божий Син був розіп’ятий, насамперед за те, що прощав гріхи, за те, що прагнув остаточного визволення людського серця. Бо не був згоден з тим, аби людська істота прожила все своє існування з цим незмивним «тавром», з думкою, що її не прийме милосердне Боже серце. І з такими почуттями Ісус йде назустріч грішникам, і кожен із нас є першим з них».

Отже, грішники отримують прощення. За словами Папи, вони не лише отримують заспокоєння на психологічному рівні – прощення звільняє їх від відчуття провини. Ісус робить набагато більше: Він дає людям, які помилились, надію на нове життя. Ісус дає нам надію на життя, позначене любов’ю. Митар Матей стає Христовим апостолом. Закхей, багата корумпована людина, з хабарника стає благодійником убогих. Самарянка, що мала п’ять чоловіків та жила ще з одним, почула обіцянку «живої води». Ось так Ісус перемінює серце, так Він робить з кожним з нас.

Його Святість підкреслив, що Бог не започаткував Свою Церкву з людей, які ніколи не помилялись. Церква – це народ грішників, які зазнали Божого милосердя і прощення. «Всі ми – бідні грішники, що потребують милосердя Бога, Який може нас перемінити і щодня дати нову надію, і Він це робить! Господь дарує найпрекраснішу місію в світі, а саме любов до наших братів і сестер та звіщення милосердя, якого Він нікому не відмовляє. В цьому наша надія. Прямуймо вперед з цією довірою в прощення, в милосердну Ісусову любов», – завершив свою катехизу Папа Франциск під час загальної аудієнції у Ватикані.