Папа: Божий погляд спонукає до очищення минулого та будування майбутнього єдності

Цією молитовною зустріччю ми хочемо висловити наше спільне прагнення залишатися в єдності з Христом, щоб мати життя. Так Папа Франциск прокоментував євангельський уривок, прочитаний під час екуменічної молитви в лютеранській катедрі Лунду, в якому прозвучав заклик Ісуса під час Тайної вечері, щоб учні перебували в Ньому, аби мати життя і принести плід. Він зазначив, що ці слова, сказані під час прощання з учнями, дають змогу «примкнути до Ісусового серця короткий час перед тим, як Він остаточно приніс Себе в дарі на хресті».

Як зауважив Святіший Отець, ця зустріч є також нагодою подякувати Богові і всім, хто «не змирився з поділами», але анґажувався у діалог. «Ми, католики й лютерани, – сказав він, – розпочали спільну мандрівку на шляху примирення. Тепер, у контексті спільного спогадування Реформації 1517 року, маємо нову слушну нагоду прийняти спільний шлях, який сформувався протягом останніх 50-ти років в рамках екуменічного діалогу між Всесвітньою Лютеранською Федерацією та Католицькою Церквою. Ми не можемо миритися з поділами і віддаллю, що їх викликало між нами відокремлення. Ми маємо можливість направити ключовий момент нашої історії, долаючи суперечки й непорозуміння, які часто стояли на заваді взаєморозуміння».

У світлі того, що Небесний Отець, «Господар виноградника», як читаємо у Євангелії, дбає про нього, щоб він приносив плоди, Єпископ Риму також зауважив, що «Отець постійно переймається нашими взаєминами з Ісусом, щоб побачити, чи ми дійсно в єдності з Ним». «Він дивиться на нас, а Його погляд любові заохочує нас очистити наше минуле і трудитися в теперішності над здійсненням майбутнього єдності, якого Він дуже прагне. Також і ми повинні з любов’ю та чесно поглянути на наше минуле, визнати помилки й просити прощення: лише Бог є суддею», – наголосив Папа, додаючи:

«Слід визнати з такою ж чесністю й любов’ю, що наш поділ віддалявся від початкового розуміння Божого люду, який природно прагне залишатися в єдності, і що цей поділ історично утверджував більше могутніми цього світу, ніж з огляду на бажання вірного люду, який завжди й у кожному місці потребує лагідного й надійного проводу свого Доброго Пастиря».

За словами Глави Католицької Церкви, «щире бажання» з обох сторін «визнавати і захищати істинну віру» завжди існувало, але «ми усвідомлюємо», що «замикалися у собі самих задля страху чи пересудів щодо віри, яку інші визнають з відмінними наголосами і термінами». «Бог є господарем виноградника, і з безмежною любов’ю його удобрює та захищає; піддаймося зворушенню Божим поглядом; єдине, чого Він прагне, це щоб ми були в єдності з Його Сином Ісусом, як виноградні гілки. Цим новим поглядом на минуле ми не претендуємо на те, щоб довершити нездійсненне виправлення того, що трапилося, але розповісти цю історію по-іншому», – сказав Папа, цитуючи лютерансько-католицький документ «Від конфлікту до сопричастя».

«Ісус, – вів далі Святіший Отець, – пригадує нам: “Без мене ви нічого не можете”. Він підтримує нас і заохочує шукати способи для того, щоб вчинити єдність дедалі очевиднішою дійсністю. Без сумніву, поділ став величезним джерелом страждань і непорозумінь, але, одночасно, допоміг щиро усвідомити, що без Ісуса ми нічого не можемо зробити, давши нам можливість краще зрозуміти деякі аспекти нашої віри».

Глава Католицької Церкви пояснив, що Реформація спричинилася до усвідомлення «центральності Святого Писання в житті Церкви». В саме завдяки «спільному слуханню Божого слова в Писаннях» діалог між Католицькою Церквою та Всесвітньою Лютеранською Федерацією здійснив «важливі кроки».

«Духовний досвід Мартіна Лютера ставить перед нами виклик та пригадує нам про те, що без Бога ми нічого не можемо. “Як можливо мати милостивого Бога?”. Це запитання постійно турбувало Лютера. У дійсності, питання вірних стосунків з Богом є вирішальним життєвим питанням. Як відомо, Лютер відкрив цього милосердного Бога в Добрій Новині втіленого, умерлого та воскреслого Ісуса Христа. Концепція “лише через Божу благодать” пригадує нам, що ініціатива завжди належить Богові і що Він випереджує будь-яку відповідь людини, вже в сам момент того, як намагається викликати цю відповідь. Доктрина про оправдання, отже, становить суть людського існування перед Богом», – сказав Папа, наголошуючи на тому, що Ісус молить Отця за нас і за нашу єдність, що спонукає і нас просити: «Дай нам дар єдності, щоби світ увірував у могутність Твого милосердя».

«Саме такого свідчення, – підсумував Глава Католицької Церкви, – світ очікує від нас. Ми, як християни, будемо вірогідним милосердя мірою того, як прощення, оновлення й примирення стануть нашим щоденним досвідом. Разом ми можемо звіщати й конкретно та з радістю виявляти Боже милосердя, захищаючи та служачи гідності кожної людини. Без цього служіння для світу та у світі, християнська віра є неповною».