Папа: через мовчання вивільнити місце для Слова, Яке стало тілом

«Євангелії не наводять жодного слова Йосифа з Назарету. Це не означає, що він був мовчуном, для цього є глибші мотиви», – сказав Папа Франциск на початку своєї катехизи, яку він виголосив під час загальної аудієнції, що в середу, 15 грудня 2021 р., зібрала в залі Павла VI у Ватикані кілька тисяч римлян і паломників. Святіший Отець додав, що своїм мовчанням святий Обручник підтверджує слова святого Августина, який повчав: «Мірою того, як всередині нас зростає Слово – Слово, Яке стало людиною, – зменшуються слова». Тобто, своїм мовчанням святий Йосиф «запрошує нас зробити місце для Присутності втіленого Слова».

Контемплятивний вимір життя

Наступник святого Петра підкреслив, що мовчання святого Йосифа не є німотою, але «мовчанням, сповненим слухання», «діяльним мовчанням». Й Ісус виростав у цій «школі», маючи перед собою щоденний приклад Діви Марії та святого Йосифа. Тому й не дивно, за словами Папи, що Він Сам шукав тихих місць і заохочував Своїх учнів розділити цей досвід.

«Як же прекрасно було би, коли кожен з нас, за прикладом святого Йосифа, зумів би відновити цей контемлятивний вимір життя, який навстіж відкриває якраз мовчання», – сказав Святіший Отець, додаючи, що з досвіду ми знаємо, що це не є легко, оскільки «мовчання трохи лякає нас, бо вимагає від нас заглибитися в себе самих і зустрітися з направдивішою частиною себе самих».

Щоб не захворіла наша мова

Отож, Папа закликав слухачів вчитися від святого Йосифа дбати про простір мовчання, в якому може вийти на перше місце інше слово, а саме «слово Святого Духа, Який мешкає в нас». Цей голос не є легко розпізнавати, його часто можна сплутати із «тисячами голосів тривог, спокус, прагнень і сподівань», які нас переповнюють. Але без цієї вправи, «що випливає з практики мовчання», може «захворіти також і наше говоріння».

«Воно, замість того, щоби причинятися до сяяння істини, може стати небезпечною зброєю, – пояснив Святіший Отець. – У дійсності, наші слова можуть стати лестощами, марнославством, брехнею, прокляттям, обмовою». Про цей досвід нам говорить Книга Сираха, повчаючи, що «язик вбиває більше, ніж меч». А Ісус чітко сказав, що той, хто обмовляє ближнього, «є убивцею».

Мовчання та дія

Підсумовуючи, Папа закликав вчитися від святого Йосифа розвивати мовчання, отой «внутрішній простір», у якому «даємо можливість Святому Духові відродити, утішити та виправити нас». І користі для серця, які з цього отримаємо, «оздоровлять також нашого язика, наші слова та, насамперед, наші рішення». «В дійсності, святий Йосиф поєднав мовчання з дією. Він не говорив, він робив, і показав нам те, що Ісус одного дня сказав Своїм учням: Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі», – сказав Святіший Отець, завершивши цю катехизу молитвою:

«Святий Йосифе, муже мовчання, ти, який не промовив у Євангелії жодного слова, навчи нас постити від марних слів, наново відкривати цінність тих слів, які будують, підбадьорюють, утішають, підтримують. Перебувай поруч із тими, які страждають через слова, що завдають ран, як от обмови та прокляття, і допомагай нам завжди поєднувати слова з ділами. Амінь».