Папа: чеснота мужності cпонукає серйозно сприймати виклик зла в світі
«Мужність є моральною чеснотою, яка забезпечує стійкість у труднощах і витривалість у старанні про добро. Вона зміцнює рішучість протистояти спокусам і долати перешкоди в моральному житті. Чеснота мужності робить людину здатною перемогти страх, навіть перед смертю, ставити чоло випробуванням і переслідуванням», – цим визначенням, яке подає 1808 пункт Катехизму Католицької Церкви, Папа Франциск розпочав свою чергову катехизу з циклу про пороки та чесноти. Під час загальної аудієнції в середу, 10 квітня 2024 року він говорив про мужність, яка є «найбільш бойовою» серед чеснот.
Пристрасть не обов’язково є залишком гріха
Святіший Отець зауважив, що якщо першу із так званих «головних» чеснот – розсудливість – пов’язують із розумом людини, а другу – справедливість – із її волею, то цю третю схоластичні автори часто пов’язували з тим, що автори античності називали «нестримним апетитом». «Антична думка не уявляла собі людину без пристрастей: вона була б каменем. І пристрасті не обов’язково є залишками гріха, та їх треба виховувати, спрямовувати, очищати водою Хрещення, а точніше – полум’ям Святого Духа», – сказав Наступник святого Петра, підкресливши, що невідважний християнин, який не прикладає свої сили для добра, нікого не турбує, є «непотрібним християнином». Адже Ісус не є «відстороненим і несприйнятливим до людських емоцій Богом». Наприклад, дізнавшись про смерть приятеля Лазаря, Він заплакав, в деяких Його висловах проглядається пристрасний дух: «Я прийшов вогонь кинути на землю, і як же хочу, щоб він розгорівся», а коли йшлося про торгівлю у храмі, Він реагував рішуче.
Два прояви: пасивний і активний
Переходячи до опису цієї «важливої» чесноти, яка «допомагає нам принести плід у житті», Папа Франциск зазначив, що античні автори, як грецькі філософи, так і християнські богослови, розпізнавали в чесноті мужності два прояви: пасивний і активний. Перший звернений всередину нас самих. «Існують внутрішні вороги, яких ми повинні перемогти, які називаються тривожністю, тугою, страхом, почуттям провини: всі ті сили, які ворушаться в нашому нутрі та в певних ситуаціях паралізують нас», – сказав він, підкресливши, що мужність – це в першу чергу перемога над собою самими. Адже «більшість страхів, які народжуються в нас, є нереалістичними», а тому краще призивати Святого Духа і долати їх з «терпеливою мужністю», проблему за проблемою, згідно з нашими здібностями, пам’ятаючи, що «Господь з нами, якщо ми уповаємо на Нього та щиро шукаємо добра».
Але є також «зовнішні неприятелі», тобто, «життєві випробування», такі як переслідування, неочікувані труднощі, які вимагають «більш активного» прояву мужності. В цьому випадку, за словами Святішого Отця, «мужність допомагає нам бути витривалими моряками, які не лякаються і не зневірюються», коли на глибині життєвого моря «наш човен розхитують хвилі».
Рішуче «ні» злу в світі
«Мужність є фундаментальною чеснотою, тому що вона серйозно ставиться до виклику зла у світі. Дехто вдає, що його не існує, що все добре, що людська воля не є часом сліпою, що в історії не ведеться боротьба з темними силами, які несуть смерть. Але достатньо погортати підручник історії, або, на жаль, навіть газети, щоб відкрити для себе підлоту, якої ми є частково жертвами, а частково і дійовими особами», – вів далі Наступник святого Петра, вказуючи на війни, насильство, рабство, утиски вбогих та інші рани людства. І чеснота мужності спонукає реагувати, сказати «ні» цьому всьому.
Підсумовуючи, Папа зазначив, що культура «комфорту» дещо розбавила все це, перетворивши дорогу вдосконалення «у простий органічний розвиток», в якому непотрібна боротьба. Й тоді відчуваємо «здорову ностальгію за пророками». «Але незручні та далекоглядні люди – велика рідкість. Потрібен хтось, хто виштовхне нас з м’якого місця, в якому ми вмостилися, і змусить рішуче повторювати наше “ні” злу і всьому, що призводить до байдужості», – мовив Святіший Отець, заохочуючи відкривати в Євангелії мужність Ісуса та вчитися її зі свідчення святих.
About The Author
