Папа: Чи ми здатні, коли це потрібно, поступитися місцем для інших?

Роздумуючи під час недільної зустрічі з паломниками про свідчення Івана Предтечі, Папа Франциск звернув увагу на таку чесноту, як свободу від прив’язаності.

«Це Той, про кого я казав, що за мною іде Чоловік, який був ще до мене, бо Він був раніше від мене», – сказав Іван Хреститель, вказуючи на Ісуса, Який наближався до нього. На основі цих слів Папа Франциск побудував свої роздуми, якими поділився з паломниками, які опівдні в неділю, 15 січня 2023 р., прийшли на площу Святого Петра у Ватикані, щоби послухати його повчання, помолитися разом з ним молитву «Ангел Господній» і отримати його благословення.

Дух служіння

Святіший Отець насамперед зауважив, що ці слова вказують на «Іванів дух служіння». Він був посланий, аби приготувати дорогу для Месії та чинив це, не щадячи себе. По-людськи думаючи, він заслужив на нагороду, на видатне місце в прилюдному житті Ісуса. «Але ні, Іван, завершивши свою місію, відходить вбік, сходить із сцени, щоби звільнити місце для Ісуса», – сказав Наступник святого Петра, звернувши увагу на те, що він проповідував, зібрав гроно учнів, але «нікого не прив’язує до себе». І хоч це важко, «але це є ознакою справжнього вихователя: не прив’язувати людей до себе». «Іван чинить саме так: скеровує своїх учнів слідом за Ісусом. Він не зацікавлений у тому, щоби мати свій почет, здобути престиж і успіх, а дає свідчення і робить крок назад, щоби багато людей отримали радість зустрічі з Ісусом», – підкреслив Папа.

Свобода від прив’язаності

За словами Святішого Отця, цим «своїм духом служіння та здатністю поступитися місцем» Предтеча навчає нас однієї важливої речі: свободи від прив’язаності. Адже «дуже легко прив’язатися» до посади та становища, до потреби отримувати похвалу і відзнаки. І хоч це «природна річ», вона не є доброю, бо «служіння включає безкорисливість», що означає «піклуватися про інших без вигоди для себе». «Тож також і нам буде корисно, подібно до Івана, розвивати чесноту відходити вбік у слушний момент, свідчачи, що життєвим орієнтиром є Ісус», – сказав Папа, навівши кілька конкретних прикладів.

Наприклад, така чеснота важлива для священика, який покликаний проповідувати та служити не задля геройства чи інтересів, але «щоби приводити інших до Ісуса». Батьки, які «з чималою жертовністю виховують дітей», повинні залишити їх вільними в тому, щоби ступити на свою життєву дорогу. Не покинути напризволяще, але супроводжувати з тактовністю, без надокучливості. «Те саме стосується багатьох інших сфер, таких як дружба, життя пари, життя спільноти. Визволитися від прив’язаності до свого “я” та вміти відійти вбік має свою ціну, але воно вартує цього, бо є вирішальним, аби зростати в дусі служінні», – сказав Святіший Отець, заохочуючи замислитися над тим, чи ми здатні поступатися місцем іншим, допомагати, не прив’язуючи до себе й не очікуючи на відзнаки. Чи приваблюємо інших до Ісуса, а чи до себе? Чи вміємо радіти успіхами інших щиро та без заздрості?

«Нехай же Марія, слугиня Господня, допоможе нам бути вільними від прив’язань, щоби звільнити місце для Господа й поступатися місцем іншим», – побажав Папа Франциск.