Папа: Чи ми здатні вклонитися перед Дитям?

«Впавши ниць, вони поклонилися Йому», – розповідає святий євангелист Матей про волхвів зі Сходу, які прийшли до Вифлеєму, ведені світлом зорі. Їхня поведінка була в центрі уваги роздумів, якими Папа Франциск поділився, вдруге зустрічаючись із вірними 6 січня 2022 р., в урочистість Богоявлення Господнього. Після Святої Меси в базиліці Святого Петра у Ватикані, він очолив опівдні проказування молитви «Ангел Господній».

Несподівана знахідка

Дитя на руках у мами. Святіший Отець зауважив, що здолавши далеку подорож, волхви могли сподіватися побачити щось грандіозне, але перед ними – вбоге хлоп’ятко. Але це не обурило їх, вони не розчарувалися: вони «впавши ниць, поклонилися». І цей «настільки смиренний жест» вражає.

«Падати ниць перед владою, яка представлялася зі знаками могутності та слави, було звичним у цій епосі. Й сьогодні це не виглядало би дивним. Але перед Вифлеємським дитям це не є просто», – сказав Папа, вказуючи на те, що йдеться про поклоніння Богові, божественність Якого не являється тріумфуючою, прийняти велич Бога, що являється у незначності. Але волхви «понижуються перед обличчям нечуваної логіки Бога» та приймають Господа «не таким, як собі Його уявляли, але таким, Яким Він є».

Передумова адорації

Далі Святіший Отець підкреслив, що Євангелія наполягає на цьому: вони не просто вклонилися, але адорували Дитя, впавши ниць. Цим волхви показують, що «приймають з покорою Того, Який показується у покорі». Саме так вони «відкриваються на поклоніння Богові», а їхні відкриті скарбниці вказують на відкрите серце: «їхнє справжнє багатство не полягає у славі та успіхові, але в покорі, в тому, що почуваються поребуючими спасіння».

«Браття і сестри, якщо в центрі всього завжди залишатимемося ми з нашими ідеями, якщо претендуємо на те, щоби чимось похвалитися перед Богом, ми ніколи не зустрінемо Його до кінця, не дійдемо до того, щоби Йому поклонитися», – наголосив Наступник святого Петра, підкреслюючи, що якщо не позбудемося наших претензій і марнославства, змагань за першість, то «може й адоруватимемо когось чи щось у житті, але це не буде Господь». Лише позбувшись претензії на самодостатність відкриємо «захоплення поклоніння Ісусові», бо «адорація проходить через покору серця».

У цьому світлі Папа запросив слухачів замислитися над тим, якими є справи з нашою покорою. Чи усвідомлюємо, що гордість стоїть на заваді духовному поступові? Чи вміємо приструнити свою точку зору, щоби прийняти Божу чи інших? Молимося й адоруємо лише за потреби, а чи робимо це постійно, відчуваючи потребу в Ісусі? «Нехай же Діва Марія, Господня слугиня, навчить нас наново відкрити життєву потребу в покорі та живий смак адорації», – побажав Святіший Отець.